20 вересня цього року чорною звісткою стало повідомлення, що відійшла у засвіти патріотка, волонтерка, талановита майстриня, добра людина, шляхетна наша землячка Катерина Андріївна Калініченко.
Сороковини її смерті
зібрали на вечір пам’яті «Душа живе у серці України» у бібліотеку-філію №7
Центральної бібліотеки Полтавської МТГ друзів та однодумців, які
пам’ятають її як людину, яка доторкалася теплотою своєї душі й серця до кожного,
з ким зустрічалась. А скільки світлого і прекрасного, скільки творчих надбань ця
людина залишила для нас.
Батьківщина Катерини
Андріївни Калініченко – невелике село Землянки на Глобинщині, яке прославила
берегиня української пісні Раїса Кириченко. Катерина Андріївна з любов’ю і
трепетом завжди відносилась до рідного села, є почесною його громадянкою, була
активним ініціатором святкування 200-літнього ювілею Землянок, йому присвячено
вірші, легенда і пісня.
Саме ця пісня звучала
на заході у виконанні Катерини Андріївни, а на екрані демонструвалися фотосвітлини
про її життя та багатогранну діяльність: вона співала, писала вірші, займалася
волонтерством.
Дівоче прізвище
Катерини Андріївни – Шевченко, нащадки по батьковій лінії з Черкащини і можливо
навіть є родичами нашого Кобзаря. Завжди вона мала глибоку повагу до всього, що
пов’язано з Тарасом Григоровичем Шевченком, вшануванням його пам’яті.
З дитинства вишивала
хрестиком та з роками удосконалювала свою майстерність. Недарма Григорій Кисіль
– заслужений майстер народної творчості України, розробник схем для вишивання
звернувся до неї з проханням організувати вишивальниць для втілення у вишивку
його 4-го альбому «Українська вишивка. Портрети Тараса Шевченка». Катерина
Андріївна з ентузіазмом взяла на себе організацію та координацію проєкту, який
дістав назву «Образ і слово Кобзаря у вишивці». Вишито 73 роботи, які зараз
зберігаються на Чернечій горі. Заповіт Григорія Кисіля виконано, бо саме там
він бажав, щоб зберігалися роботи. А перед тим всі роботи родина Калініченків
провезла всією Україною, організовуючи в кожній області виставки. Такий проєкт
було під силу тільки такій людині – людині, яка тримає слово та щиро й глибоко вболіває
за українську мову, за нашу культуру, за долю рідної землі.
Катерина Андріївна
мала чудове захоплення – човникове мереживоплетіння – фриволіте. Вона охоче та
безкорисно ділилася своїм вмінням з усіма бажаючими, влаштовуючи виставки по
всій Україні, організовуючи майстер-класи. Вона – засновниця школи фриволіте в Полтаві, виховала
велику кількість учениць і продовжувачів її справи. Недарма вона отримала
почесне звання – заслужений майстер народної творчості України.
Уміння плетива пригодилось у волонтерській роботі. Разом з чоловіком Григорієм Даниловичем проводили майстер-класи по ручному плетиву основи сіток та сплели власноруч понад 30 сіток і 10 «кікімор» для розвідників та снайперів. А ще вона цим плетивом оздоблювала ікони, вони красиві та унікальні. 95 ікон прикрашають храми по всій Україні, подаровані друзям, військовим. Навіть коли тяжка хвороба прикувала її до ліжка, вона, лежачи, виготовляла обереги, ікони для воїнів ЗСУ. Це була її молитва, її сила, її спосіб підтримати тих, хто боронить нашу державу.
«Добра ясні святі
вершини під плин житейської ріки в Калініченко Катерини лягли в поезії рядки», –
так сказав про поетичну творчість Катерини Андріївни її земляк, поет Володимир Тарасенко, якого вона вважала своїм вчителем і наставником. Творче поетичне
надбання Катерини Андріївни – п’ять поетичних збірок: «Дорогами життя», «Поклик
рідної землі», «Ріднокрай», «Пророк і майдан», «Душа живе в серці України».
Чималенька кількість віршів стала піснями.
Кожен, хто тримав на заході слово, ділився добрими та теплими спогадами про Катерину Андріївну, підкреслював її самовідданість справам.
Дійсно, Катерина Андріївна залишила
нам не лише поезію, свої витончені роботи, а й приклад безкорисливого служіння
людям, культурі, рідній землі та Україні.
Світла і вічна пам'ять Вам, Катерино Андріївно. Спочивайте з Богом, хай Ваша душа летить в небеса, а Ваш добрий слід на землі буде вічним.
Немає коментарів:
Дописати коментар