Україна єдина! Від краю до краю. Нас усіх спільна ціль у житті поєднає!

Інформаційний дайджест

День єднання, який відзначається 16 лютого, став символом незламності та національної згуртованості в один із найскладніших періодів сучасної історії України.

У календарі державних свят України 16 лютого посідає особливе місце. День єднання не є даниною сивій давнині — це свято, народжене сучасним викликом, що стало відповіддю всього народу на спроби залякування та тиску.

Свято було засноване Указом Президента України у 2022 році. На той момент світ завмер в очікуванні повномасштабного вторгнення, а іноземні розвідки називали саме 16 лютого ймовірною датою нападу. Замість паніки українці обрали єдність. Цей день став демонстрацією того, що ми не боїмося і готові захищати свій дім разом.

Цей день важливий сьогодні, бо він нагадує: наша головна зброя — це відсутність внутрішнього розбрату. Коли ми діємо як один організм, будь-які зовнішні загрози стають переборними.

Це свято стирає умовні межі між заходом і сходом, північчю та півднем. Синьо-жовті прапори, які в цей день з’являються на будинках, автівках та в соцмережах, є маркером того, що українці — єдина політична нація.

Українці демонструють міжнародним партнерам, що Україна — це не просто територія, а суб’єкт, де громадяни солідарні у своєму прагненні до свободи та незалежності.

Люди різні — різного віку, статі, з різних міст, регіонів, різних професій... Але їх об’єднує одне бажання: жити в мирі, щасливо, однією сім’єю, з дітьми, з батьками.

Свято не потребує гучних парадів. Його суть у щирих діях: підняття державного прапора біля свого будинку або офісу, використання національної символіки (стрічки, значки, елементи одягу), підтримка армії та волонтерів — адже саме в допомозі захисникам проявляється справжня єдність.

День єднання — це не просто дата в календарі. Це нагадування про те, що наша сила не в однаковості, а в здатності згуртуватися заради спільної мети. Поки ми тримаємося за руки, ми залишаємося непереможними.

Не в датах сила, не у цифрах голих,

А в тому, як тримаємось за руки.

Коли один за одного — у полі,

У час тривоги, радості чи муки.

Ми різні всі: хтось бачить схід сонця,

Хтось проводжає вечір за Карпати.

Та в кожного у серці, як в віконці,

Свята земля, яку не віддати.

Сьогодні прапор в небі синьо-жовтім

Нам каже: «Вистояли! Змогли! Живемо!

«У єдності — наш гартований соціум,

Який нікому в світі не здамо.

Ми — джерело, що в океан стікає,

Ми — колоски одного полотна.

 Бо поки серце з серцем розмовляє —

 В нас Україна ціла і одна!