Наша бібліотека отримала цінні видання, які свого часу належали до фонду Наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Всі вони належать перу письменників, чиї твори протягом кількох десятиліть не видавалися й не перевидавалися, а імена були піддані анафемі із негласною, але суворою забороною згадувати.
Іван Багряний — один із
найвидатніших українських письменників, публіцистів та політичних діячів XX
століття. Він пройшов крізь пекло сталінських репресій, ГУЛАГу та заслання, що
згодом лягло в основу його відомих романів.
Збірка «Вибрані твори»,
яка побачила світ у серії «Розстріляне Відродження», є чудовою нагодою
поглибити знайомство з творчістю майстра. Досі у фонді нашої бібліотеки були
представлені його романи «Тигролови», «Сад Гетсиманський» та «Огненне коло».
Відтепер, завдяки цій збірці, читачі матимуть змогу відкрити для себе роман
«Людина біжить над прірвою», оповідання «Пацан», а також поезію, публіцистику й
літературно-критичні статті як самого Багряного, так і розвідки про його життя
й долю.
Видатний письменник,
мовознавець, перекладач та літературний критик Борис Антоненко-Давидович —
знакова постать українського національного відродження XX століття й
багаторічний радянський політв'язень. У 1935 році сталінський режим засудив
його до розстрілу, який згодом замінили на 10 років таборів. Загалом у
сибірських ГУЛАГах та на засланні він провів понад 20 років.
Книга Бориса Антоненка-Давидовича під назвою «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки» вийшла у престижній державній серії
«Бібліотека Шевченківського комітету». Вона об'єднує знаковий художній доробок
та публіцистику видатного українського письменника й мовознавця.
«Смерть» — відома
психологічна повість про трагедію українського інтелігента-комуніста в часи
революційних потрясінь та становлення радянської влади.
«Сибірські новели» — цикл
художньо-документальних творів, написаних на основі майже 20-річного
перебування автора в сталінських концтаборах ГУЛАГу та на засланні. Вони
розповідають про драматичні й трагічні людські долі, зберігаючи віру в силу
людського духу.
«Завищені оцінки» —
літературно-критичні статті, спогади та публіцистичні роздуми письменника.
Микола Григорович Мінько
(1902–1937) — яскравий представник літератури доби Розстріляного відродження. Його твори через правдиве висвітлення радянської дійсності зазнали жорстокої
цензури. Соціально-психологічний роман «Виселок у пилу» (1931) вилучили з обігу
як «шкідливий» і «наклепницький». Намагаючись писати на догоду владі, автор
створив повість для дітей «Кокусники» (1931), проте й вона зазнала нищівної
критики.
Через принципову безкомпромісність і відмову творити фальшиві оди режиму в жовтні 1937 року письменника заарештувало НКВС. Звинуваченого у «націоналізмі» Миколу Мінька розстріляли 15 грудня 1937 року. Реабілітовано посмертно у 1962 році.
До тому вибраного,
упорядкованого Миколою Чабаном (видавництво «Січ», Дніпро), увійшли найкращі
праці митця: роман «Виселок у пилу», що розкриває суворе життя, важку працю та
ідеологічні пошуки робітничої молоді Донбасу 1920-х років, повісті «Манівцями»
і «Кокусники», а також оповідання.
Події захопливого
ретродетектива відомого українського письменника Юрія Винничука «Нічний репортер»
переносять читача у колоритний, але тривожний Львів 1938 року. Журналіст Марко
Крилович, якого прозвали «нічним репортером» за репортажі з життя міського дна,
береться за розслідування вбивства кандидата в президенти міста Томашевича —
саме того політика, про якого напередодні написав викривальну статтю.
Розплутуючи загадку за
загадкою на тлі передчуття великої війни, Марко потрапляє у вир любовних і
кримінальних пригод. Йому неофіційно допомагає комісар поліції Роман Обух,
відсторонений начальством від справи. Тим часом у розслідування втручаються
німецькі та радянські шпигуни, польська контррозвідка й міські кримінальні
кола. Перед читачем постає якравий злочинний світ тогочасного Львова,
шинки-мордовні, батяри й вуличний колорит, просякнутий галицьким діалектом і
батярським гумором.
Книга Ольги Саліпи «Квіти
з корінням» – глибокий психологічний роман і сімейна сага про долю трьох жінок
одного роду, чиї події розгортаються у 2025 році на тлі повномасштабної війни.
Вони різного віку і такі різні, що якби хто не знав – то й не подумав би, що
вони рідні.
Лєна (бабуся) — колишня
чемпіонка з легкої атлетики, сильна й вольова жінка, яка через давню любовну
травму зненавиділа всіх чоловіків.
Люба (мати) —
п'ятдесятирічна жінка, яка все життя прожила в тіні суворої матері, рано
овдовіла й прагне будь-що видати доньку заміж. Вона знаходить власне щастя лише
тоді, коли закохується в Ореста — вдівця та учасника АТО.
Христина (донька) —
молода жінка, яка самостійно виховує сина. Вона відкриває серце військовому
Юрку, проте мати категорично проти цих стосунків через страх утрати.
Назва роману символічна:
неможливо зростити «квіти щастя», відірвавшись від власних коренів, родинної
історії та пам'яті. Це чуттєве дослідження жіночої психології, давніх образ і
тривог жінок, які чекають своїх рідних із фронту.
Роман Ярослави Литвин
«Хрущі над вишнями» — продовження популярного роману «Вілла у Сан-Фурсиско».
Події розгортаються навесні під час Великодня на тлі сучасних воєнних реалій.
Оля Синичка продовжує відбудовувати старовинну бабусину хату в селі Фурси. На
допомогу приїжджає професійний кондитер Євген. Між героями спалахує кулінарний
поєдинок — «Турнір пасок», де родинні секретні рецепти переплітаються із щирими
почуттями.
Проте перед молодими
людьми постає складне питання: чи має людина право на щастя й кохання у часи
великих втрат?
Текст твору наповнений
живим суржиком, діалектизмами та яскравим гумором, авторка поєднує кулінарні
мотиви, щирі людські почуття та реалії війни, створюючи теплий і життєствердний
роман. І обіцяє третю частину цієї затишної історії – роман «Літо у
Сан-Фурсиско».
Роман Леоніда Кононовича
«Там, де немає пітьми» цікавим буде для
шанувальників української прози, де реалістична історія поєднується з
міфологічним і символічним виміром, які шукають не легке читання, а сильний
текст про темні сторінки минулого й людське прозріння.
Події роману
розгортаються наприкінці 1940-х років у Центральній Україні. Радянською владою
вирішує створити «рукотворні моря» (водосховища) і через це затоплюються цілі
села, вирубуються ліси, а людей примусово виселяють на Донбас.
Головний герой майор МДБ
Бєлокоров виконує особистий наказ Сталіна – розшукати автора таємного та принизливого
антисталінського памфлету.
Але слідство
перетворюється на внутрішню психологічну драму, з головним героєм відбуваються дивні речі, і
межа між реальністю та його власними зламами пам’яті поступово розмивається.
Це змушує його згадати власне коріння й
українську ідентичність.
«Там, де немає пітьми» залишає після себе
відчуття важкої, але необхідної розмови про минуле. Книжка запрошує читати
уважно, вдивляючись у кожен образ, бо саме в них приховано шлях до усвідомлення
того, що не може бути стерте.
Вчитель із Корсунь-Шевченківського
Володимир Кошелюк у літературі дебютував романом «Green Сard» (2017) — дуже
несподіваною книжкою, просоченою справжнім міліарним духом і пафосом подолання
жорстоких обставин.
Друга книга письменника –
містичний роман у жанрі сучасної прози та міського фентезі «Видюк». Це яскрава і динамічна оповідь, з перших сторінок якої починаються
шалені пригоди.
Головний герой — молодий
археолог, який має здатність бачити потойбічних істот. Та його здібність стає
не дарунком, а причиною небезпечних обставин. Потрапивши на війну
на Донбас, окрім земного пекла обстрілів, він змушений захищати побратимів та
виживати там, де звичайна зброя безсила.
Гарний сюжет з безупинним
коловоротом пригод, легка мова написання, цікаві, такі живі й харизматичні
персонажі, маловідомі подробиці стосунків між реальністю і потойбіччям. Ця
книга буде цікава шанувальникам якісної сучасної української прози та похмурого
етнофентезі, де окопна правда переплітається з містикою. Автор із тонкою
деталізацією досліджує межі людських можливостей, природу страху та маловідомі
пласти українських вірувань.









Немає коментарів:
Дописати коментар