Іван Франко: Титан праці та геній багатогранності

Сьогодні у нашій бібліотеці літературний вечір «Іван Франко: Титан праці та геній багатогранності» присвятили людині, чий інтелект, витривалість та патріотизм стали взірцем для багатьох поколінь. Цього року 27 серпня виповнюється 170 років від дня його народження, а захід проведено в рамках мініпроєкту бібліотеки «Рядками долі».

Його називали Каменярем, Українським Прометеєм, але найвлучніше визначення його суті — Титан праці. Людина дивовижної ерудиції, автор понад шести тисяч творів, поет, прозаїк, драматург, науковець, перекладач, політик і філософ. Феноменальна працездатність Франка дивувала сучасників. Він міг працювати по 16-18 годин на добу, незважаючи на важку хворобу, яка спіткала його в останні роки життя. Коли пальці вже не слухалися, він просив синів писати під його диктовку. Усе це — Іван Якович Франко.

Франко залишив по собі спадщину, яку складно осягнути навіть цілим інститутам. Він працював без відпочинку, палаючи любов’ю до рідної землі й свого народу.

Усе починалося з маленького підгірського села Нагуєвичі на Дрогобиччині. Син сільського коваля, Іван з дитинства увібрав повагу до праці та дзвін куваного заліза, який згодом відлунюватиме в його поезії.

Батько Івана, Яків, помер, коли хлопчикові було лише дев’ять років, а мати — коли йому виповнилося п'ятнадцять. Попри сирітство та нестатки, Франко навчався з неймовірним, жадібним прагненням до знань. У Дрогобицькій гімназії він зібрав власну бібліотеку із 500 книг і вже тоді почав писати й перекладати.

Поезія Франка — це поєднання непримиренного соціального й національного маніфесту з найтоншою лірикою. З одного боку — непохитні «Каменярі», що пробивають скелю байдужості задля світлого майбутнього. З іншого — «Зів'яле листя», збірка, яку сам Франко назвав «драмою серця». Це шедевр української інтимної лірики, сповнений болю, кохання, ніжності й розчарування.

Майстерність Франка-прозаїка дивує глибоким психологізмом та соціальною гостротою. Згадаємо його «Захара Беркута» — величний заклик до єдності, «Перехресні стежки», де розкрито виклики інтелігенції, та «Борислав сміється» — перший твір у європейській літературі про страйк робітників. Його драма «Украдене щастя» досі не сходить із підмостків найкращих театрів України. Це глибока трагедія людських доль, розрив між обов'язком, коханням та суспільною мораллю.

Іван Франко вільно володів 19 мовами! Він перекладав українською твори Гомера, Шекспіра, Ґете, Байрона, Данте, Міцкевича, а також індійські та арабські епоси.

Франко був доктором філософії Віденського університету, авторитетним фольклористом, етнографом та економістом. Його науковий доробок становить фундаментальну частину українознавства.

Вершиною творчості Франка є філософська поема «Мойсей». У ній через біблійний сюжет про провідника, який 40 років блукав із народом у пустелі, Франко осмислює долю української нації, її шлях до свободи та небезпеку зневіри.

Іван Франко пішов із життя 1916 року, але його слово залишилося неприборканим і живим. Сьогодні, коли наша країна знову виборює свою незалежність і право на майбутнє, слово Франка лунає з новою силою. Воно нагадує нам, що сила нації — у праці, єдності та незламності духу.