Мистецтво короткого слова Василя Стефаника

14 травня виповнюється 155 років від дня народження Василя Стефаника (1871–1936) — видатного українського письменника-новеліста, громадського діяча та політика. Його новели належать до вершин красного письменства і є одними з найкращих зразків європейського експресіонізму. Він не любив порожніх слів, штучних сюжетів і байдужих людей. Його лаконічна проза — наче запечена кров.

Слово гострив на кремені своєї душі: 150 років від дня народження українського прозаїка Василя Семеновича Стефаника

Василь Стефаник є великим майстром малого жанру, одним із найбільш відомих і вшанованих письменників України. Важко уявити скільки людського горя пропустив крізь себе цей видатний український новеліст, щоб написати свої вражаючі твори. Він різьбив свій світ і заточував гостре слово об свою душу, не жаліючи сил та часу. Саме завдяки цьому його неймовірні новели торкаються серця кожної людини, яка вирішить поринути у творчість Василя Стефаника. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 підготували інформацію про письменника з нагоди 150-річчя від дня його народження.

ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ "Щоденників читання"

     Сьогодні продовжую цитувати Степана Процюка і мова про його роман "Троянда ритуального болю" про Василя Стефаника.

Літературна персона

    5 травня виповнюється 170 років з дня народження польського прозаїка білорусько-татарського походження Генрика  Адама  Александер Піус Сенкевича.

    З ім'ям Генріка Сенкевича пов'язані досягнення польського історичного роману, а також роману психологічного та новели. Він  посідає чільне місце серед класиків польскої літератури XIX століття.

 Читачам добре відомі і популярні  романи Сенкевича «Вогнем і мечем» (1884), «Потоп» (1886), «Пан Володийовський» (1888) — частини трилогії, де змальовано найдраматичніші сторінки польскої історії 40-70-х років XVII століття. Особливість цієї трилогії - зображення (вельми тенденційне) польських лицарів, що зумовило численні порушення історичної правди на догоду ідеологічним переконанням автора.

 У психологічному романі "Без догмату" (1869-1890), якого також було створено з метою протидії занепаду національної самосвідомості поляків, Сенкевич дає реалістичний аналіз духовної деградації сучасної йому молодої людини під впливом зростаючого скептицизму та декадентських настроїв. Роман "Без догмату" написано у формі щоденника молодого польського аристократа Леона Плошовського.

 Інший роман Сенкевича, що присвячується автором сучасності,- це "Родина Поланецьких" (1894). Цей роман значно поступався попередньому як в ідейному, так і в художньому відношенні. Письменник створив ідеалізований образ збанкрутілого шляхтича Станіслава Поланецького, який вдається до підприємницької діяльності, спекулюючи хлібом під час голоду. Збагатившись на цих спекуляціях, Поланецький одружується з нудотно-ідеальною Мариною Правицькою, викуповує її маєток і, осівши у селі, займається господарством і старанно молиться Богові.

 Популярні і два широкомасштабних історичних романи: "Камо грядеши" (1896) - про гоніння на християн у часи імператора Нерона, і "Хрестоносці" (1900) –  епопея з історії боротьби поляків з Тевтонським орденом на рубежі XIV - XV ст.

 У себе на батьківщині Сенкевич був настільки популярний, що в 1900 р. у зв'язку з 50-річчям письменника по підписці йому була зібрана достатня сума грошей для придбання невеликого маєтку Облегурек неподалік від Кельце. З нагоди ювілею письменника проводився ряд заходів, друкувалися численні хвалебні статті, причому не тільки в Польщі.

 У 1905 році Сенкевич був визнаний гідним Нобелівської премії по літературі "за видатні заслуги в області епосу". Член Шведської академії, назвав Сенкевича одним з "рідкісних геніїв, що втілюють у собі дух нації... Нобелівська премія - висока честь не тільки для автора, але і для народу, сином якого він є. 

                                                                                    

   14 травня виповнюється 145 років   Василю Стефанику (1871-1936) — українському письменнику, майстру експресіоністичної новели, громадському діячу, політику. Він дійсно прийшов у світ як страдник і боронитель стражденних. З юних літ лилася в сердечко, вразливе на біль та несправедливість, велика любов до землі й хлібороба - трударя на ній, відчувалася святість праці. Батько хотів бачити Василька орачем і сіячем з юних літ, і пізніше Стефаник уже не як орач, а як новатор-письменник, орав літературне поле глибоко, без огріхів, совість, як людьми і самим собою поважаний добрий господар.

    Стефаник — новатор в українській літературі, творець і неперевершений майстер драматичної за змістом соціально-психологічної новели. Новели письменника багаті на картини тогочасної дійсності; просвічуються і автобіографічні моменти його життя. Кращі із сільських малюнків Стефаника («Новина», «Катруся», «Камінний хрест», «Палій», «Сини» та ін.) засвідчують безперечний талант митця, який вправно керував своїм літературним пером.