26 липня виповнюється 170 років від дня народження Джорджа Бернарда Шоу (1856–1950) — видатного англійського драматурга й романіста ірландського походження, автора блискучих театрознавчих та літературно-критичних статей, публіциста, лауреата Нобелівської премії (1925) та громадського діяча.
Шоу увійшов до світової
літератури як істинно англійський драматург, який володів витонченим гумором та
унікальною манерою жартувати. Його творчість стала важливою віхою на шляху
оновлення театрального мистецтва XX століття.
До ювілейної дати цього видатного митця працівники бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ підібрали цікаві факти з його біографії.
З дитинства Бернард Шоу
зненавидів традиційне навчання, змінивши чотири школи. У жовтні 1871 року
хлопець остаточно залишив навчання. Через брак коштів у родині він не зміг
вступити до університету, тому вже у п'ятнадцять років почав працювати.
Тільки у 20 років юнак
вирішив серйозно зайнятися самоосвітою. Він став постійним відвідувачем
столичних бібліотек і музеїв, багато читав, цікавився журналістикою,
літературою, живописом та музикою.
Наприкінці 70-х років
Бернард Шоу остаточно обирає шлях професійного літератора. Оскільки фаворитами тогочасного книжкового ринку були романи, Шоу пише їх один за одним і надсилає
рукописи до всіх англомовних редакцій. Проте видавництва здебільшого повертають
роботи, і через брак заробітків молодий письменник опиняється у скрутному
матеріальному становищі.
Успіх прийшов до Бернарда Шоу, коли йому було вже під 30. На початку 1885 року на нього звернув увагу
відомий літературний критик і перекладач п'єс Ібсена Вільям Арчер, який
запропонував Шоу спробувати себе в журналістиці. Невдовзі Бернард Шоу став
літературним, художнім, музичним і театральним оглядачем кількох провідних
англійських періодичних видань. Саме як критик він і здобув свою першу
популярність.
Тоді ж Шоу створює дебютну п’єсу «Дім удівця», з якої, власне, і почалася «нова драма» в Англії. Згодом світ побачили такі твори, як «Волокита», «Професія місіс Воррен», «Зброя і людина», «Кандида», «Обранець долі» та «Поживемо – побачимо». За своє довге й плідне творче життя Бернард Шоу написав шістдесят три п'єси, а також романи, критичні праці та есе. Його п'єси «Учень диявола», «Будинок, де розбиваються серця», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» здобули всесвітнє визнання та любов читачів. Справжнім внеском до золотої скарбниці світової драматургії стала комедія «Пігмаліон», яка мала шалений успіх.
У 1925 році Бернарду Шоу присудили Нобелівську премію з літератури. Він подякував за виявлену честь, проте відмовився від грошової винагороди, зазначивши, що ці гроші для нього — як «рятувальне коло, кинуте плавцю, який уже щасливо дістався берега». Згодом письменник став єдиною у світі людиною, удостоєною одночасно і Нобелівської премії, і премії «Оскар», яку він отримав у 1938 році за сценарій до екранізації власної п'єси «Пігмаліон».
Бернард Шоу привертав
увагу публіки не лише як талановитий митець, а й як неординарна особистість. Сучасники
стверджували, що спілкуватися з ним було напрочуд легко. Його гострий розум і
вишуканий іронічний тон високо цінували і друзі, і палкі шанувальники.
Проте навіть у житті
такого проникливого чоловіка були суперечливі сторінки. Досить дивно й прикро
виглядає історія про те, як радянський диктатор Сталін зумів перехитрити
майстра слова під час його візиту до СРСР у 1931 році. Шоу їхав туди з метою на
власні очі пересвідчитися в чутках про голод та репресії (як ірландець за
походженням, він добре знав, що таке трагедія народу, пам'ятаючи про Великий голод в Ірландії 1845 – 1849 років). Однак після ідеально зорієнтованої
радянської пропагандистської подорожі драматург виступив із лекцією, де
вихваляв успіхи СРСР, мінімізував проблему політв'язнів, а на питання про голод
відповів: «Помилуйте. Коли я приїхав у Радянський Союз, я з'їв найситніший обід
у моєму житті». Цей випадок зайвий раз підтверджує народну мудрість: «На
кожного мудреця доволі простоти». Зрештою, зваблення радянським режимом було
добре розіграним «шоу» для самого Шоу...
Життя та творчість Джорджа Бернарда Шоу — це яскравий калейдоскоп парадоксів, геніальних прозрінь
та глибоких людських протиріч. Залишивши по собі колосальну літературну
спадщину, яка назавжди змінила обличчя сучасного театру, він водночас
продемонстрував, наскільки вразливим може бути навіть найгостріший інтелект
перед обличчям жорстоких політичних маніпуляцій. Проте попри всі історичні
суперечності, Бернард Шоу залишається неперевершеним майстром слова, чий тонкий
гумор, безкомпромісна іронія та драматургічний геній продовжують захоплювати
читачів і глядачів в усьому світі навіть через 170 років після його народження.
Немає коментарів:
Дописати коментар