Світлий слід на землі: пам'яті Катерини Калініченко

Цінуйте кожну хвилину життя,

Воно так швидко пролітає.

Шкода, що назад немає вороття,

Зворотної дороги в нас немає…

Ці поетичні рядки звучать і як щира порада, і як нагадування про плинність людського буття. Вони належать Катерині Андріївні Калініченко — людині, яка залишила по собі вагомий слід із добрих справ, а тому назавжди житиме у спогадах усіх, хто її знав.

Сьогодні в бібліотеці-філії № 7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ відбувся вечір-спомин «Світлий слід на землі: пам'яті Катерини Калініченко». 20 вересня виповнюється рік, як закінчилося її земне життя.

Є люди, чий життєвий шлях подібний до сонячного променя: він зігріває кожного, хто опиняється поруч, і залишає глибокий світлий слід у душах. Саме такою була наша землячка — патріотка, заслужений майстер народної творчості України, волонтерка, поетеса та надзвичайно світла людина Катерина Андріївна Калініченко. У залі зібралися її друзі та однодумці, щоб згадати її душевне тепло, невтомні руки, поетичне слово й молитовне волонтерське служіння Україні. Присутні вшанували пам’ять Катерини Андріївни хвилиною мовчання.

Витоки її любові до української пісні та слова — у рідних Землянках на Глобинщині, у землі, яка подарувала світові берегиню українського голосу Раїсу Кириченко. Катерина Андріївна завжди з особливою ніжністю згадувала рідне село, була його почесною громадянкою та берегла його історію у власній творчості.

Під час заходу пролунав запис пісні «Землянки» на вірші Катерини Калініченко та музику Ростислава Галана. Щемливо й ніжно звучав голос авторки, а під час відтворення аудіозапису присутні мали змогу побачити на відео мальовничі куточки та видноколи її рідного краю.

Поетичний доробок майстрині — це п’ять збірок: «Дорогами життя», «Поклик рідної землі», «Ріднокрай», «Пророк і майдан» та «Душа живе в серці України». Її вірші сповнені щирості, любові до людей, патріотизму та світлої віри. Багато з них покладені на музику і стали піснями, які лунають у громадах, зігріваючи людські серця.

Руки Катерини Андріївни творили справжні дива, даруючи світові витончену красу човникового мережива — фриволіте. Як засновниця школи фриволіте в Полтаві, вона щедро й безкорисливо ділилася майстерністю, виховавши плеяду учениць, які сьогодні продовжують її справу. На вечорі були представлені вишукані роботи Тамари Іванченко — однієї з перших учениць Катерини Андріївни.

У її жилах текла особлива гордість — дівоче прізвище Шевченко та родові корені з Черкащини. Вона з трепетом ставилася до постаті Великого Кобзаря, тому цілком природно стала координаторкою масштабного проєкту «Образ і слово Кобзаря у вишивці». Вірна своєму слову, майстриня взяла на себе відповідальність реалізувати заповіт Григорія Кисіля та об'єднати вишивальниць. Створені 73 вишиті роботи презентували по всій Україні, а нині вони зберігаються на Чернечій горі в Каневі.

З початком повномасштабної війни талант і невтомність Катерини Андріївни стали її зброєю. Разом із чоловіком Григорієм Даниловичем вони сплели понад 30 маскувальних сіток та 10 «кікімор» для розвідників і снайперів.

А її щира душа втілилася в іконах, оздоблених мереживом. Майже сотня таких робіт прикрашає храми по всій Україні та береже наших воїнів на передовій. Навіть під час важкої хвороби її руки створювали обереги — це була її жива молитва за Україну, за Перемогу, за кожного захисника.

Катерина Андріївна залишила по собі величезний спадок: вірші, мережива, вишивки, виплеканих учениць, урятовані життя воїнів і, головне, приклад безкорисливої любові до Батьківщини. Її роботи зберігаються в музеях та храмах, її пісні співають, а поезія надихає нас бути сильнішими та добрішими.

Світла і вічна пам'ять Вам, Катерино Андріївно. Хай Ваш добрий слід на землі буде вічним!