Такого жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому…
А небо світле закрили чорні хрести!
Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..
Крізь руки у двір гусенята малі…
І кров на травиці…І кров на землі…
І шипить у ставку гаряче залізо,
І полум’я дике шугає над лісом…
І мама мовчазно-бліді, мов стіна…
І тато поволеньки кажуть: «Війна…»
1418 чорних днів і ночей йшов український народ шляхом війни, через
труднощі і незгоди, втрати і страждання, йшов, не шкодуючи сил в ім’я Перемоги.