Живуть у пам’яті народу ті, що не вернулися з війни

          Все починалося з грому небесного,

 Такого жорстокого, такого нечесного.

 Із ненависного, злісного грому,

 Який на світанку вигнав із дому…

 А небо світле закрили чорні хрести!

 Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..

 Крізь руки у двір гусенята малі…

 І кров на травиці…І кров на землі…

 І шипить у ставку гаряче залізо,

 І полум’я дике шугає над лісом…

 І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

 І тато поволеньки кажуть: «Війна…»

 1418 чорних днів і ночей йшов український народ шляхом війни, через труднощі і незгоди, втрати і страждання, йшов, не шкодуючи сил в ім’я Перемоги.

 Перемога була для тих, хто виборов її на фронтах, кому судилося пройти найжорстокіші бойовища і лишитися живими, і для тих, хто в тилу кував зброю звитяжцям, і для тих, кого душив чужинський чобіт у неволі, і для тих, хто безмірно страждав і, отримуючи похоронки, все ж чекав і вірив; і для тих, хто не дожив до її світлого дня, чиї імена вписано у книги скорботи, викарбувано на обелісках і меморіальних спорудах.

 Майже одразу після того, як нацистів було вигнано з України, її відвідав американський журналіст Едгар Сноу. Власні враження він виклав у статті «Україна сплачує за своїм рахунком», де говорить, що «звичайно, найбільшою втратою були людські життя. Не менш ніж десять мільйонів людей загинуло в Україні з початку війни…Жодна інша країна Європи не зазнала подібного руйнування міст, промисловості, сільськогосподарських угідь, загибелі стількох людей».

 В День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни ми згадуємо усіх тих, хто впав на полі брані, хто жертвував найдорожчим задля того, аби наша Вітчизна була вільною від будь-якого завойовника.

 Подвиги полеглих захисників, їхня мужність і стійкість увічнені в граніті і бронзі пам’ятників, у мармурі обелісків та меморіалів, у назвах вулиць та площ, у творах літератури та мистецтва. Здійснені ними ратні діла – наша невмируща гордість і слава.

 Чорними круками долітали до знедолених українських сімей вісники смерті – «похоронки». Саме з цих скорботних повідомлень започаткувалась «Книга Пам'яті України» — унікальне наукове історико-меморіальне видання, присвячене з'ясуванню масштабів демографічних втрат України в Другій світовій війні та увічненню пам'яті воїнів, вихідців з України, що були призвані до лав Червоної армії на території України та: загинули на фронтах Другої світової війни зі зброєю в руках у складі підрозділів Червоної армії; пропали безвісти на фронтах Другої світової війни; померли від ран, отриманих у бою; померли в концентраційних таборах для військовополонених; були необґрунтовано репресовані та розстріляні органами СМЕРШ або загинули в радянських ВТТ і реабілітовані; загинули в радянських фільтраційних таборах.

 У «Книзі Пам'яті України» також увічнені імена партизанів, підпільників, що загинули в роки Другої світової війни. Окремі томи Книги Пам'яті України вийшли в кожній області. Усього видано 257 томів «Книги Пам'яті України» у 261-й книзі. 

       У 2000 році вийшов завершальний том історико-меморіального серіалу «Книга Пам'яті України» «Безсмертя», в якому вперше опубліковано узагальнені аналітичні відомості про демографічні втрати України в Другій світовій війні та вагомий внесок Українського народу в перемогу у війні.

 Усе далі відходять сумнозвісні події Другої світової війни. Ось уже 79 років пройшло від тієї страшної пам’ятної червневої пори, але наш святий обов’язок сьогодні – зберегти мир, спокій і злагоду у суспільстві задля світлої пам’яті тих, хто ціною свого життя йшов до Перемоги.