Необхідність робити добро

       «Знаєш, це як наркотик – допомагати. Зробиш, щось хороше – хочеться ще і ще. Приємно, коли тобі дякують, приємно, коли ти сам себе поважаєш за вчинене. Почуваєш себе людиною. Можливо, це видасться тобі банальним, але завдяки своєму волонтерству, я дійшла висновку, що людина складається не тільки з тіла. Це було так по-особливому – раніше всі допомагали мені, а тепер допомагала я», - так розмірковує молода дівчина-інвалід Поліна, волонтер «Євромайдану SOS», героїня оповідання Андрія Любки «Тарзанка» із збірки «Волонтери. Мобілізація добра».

 Залежними від того, щоб робити допомогу, творити добро уже давно є і волонтери загону «Невтомні бабусі». З нетерпінням вони чекали можливості працювати.

 З початку адаптивного періоду карантину вони відновили роботу по плетінню маскувальних сіток. Тепер дещо модернізували каркас – зробили, щоб він стояв без опори до стіни, так є можливість працювати з двох сторін і натягувати одночасно дві сітки.

  Сьогодні віддали чергову «порцію» передачі для військових, яку повезе завтра команда Наталії Костіної на передову. А разом це склало: 10 сіток (480 кв.м), 30 в’язаних килимків, 15 подушок, 2 матраци, консервація та смаколики.