Галина Вдовиченко – українська письменниця та журналістка зі
Львова, яка отримала відзнаку
міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2017» в номінації «Золотий письменник».
В 2009 році її роман «Тамдевін» отримав Першу премію Всеукраїнського
конкурсу «Коронація слова» і Спеціальний грант Фонду Open Ukraine на переклад на будь-яку
європейску мову.
А
дебютувала
у 2008 році з романом «Пів'яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» і
став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму
видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. А у 2009 році цей роман посів друге місто на конкурсі «Найкраща
українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Корреспондент».
Романи життєві і жіночі, легкі і
захоплюючі, з масою цікавих порад.
Авторка описує, наприклад, метод контролю за вагою у відповідності до
місячного циклу чи які фізичні навантаження, корисні при гіпотиреозі. Через
конкретні життєві ситуації показано, яким чином можна віднадити чоловіка від
гри у казино або чим можуть бути корисні навіть для заможних панянок закупи на
секонд-хенді.
Усі чотири головні героїні – редакторка журналу, дизайнерка, телеведуча і
коректорка – нехай вже не дуже молоді, але успішні. Проте все одно усім їм ще чогось для
повного щастя не вистачає. І саме емпірично-експериментальними пошуками того
самого «чогось» кожна з них протягом книги й займатиметься.
Сьогодні цитати саме з цього роману і з
продовження роману «Інші пів'яблука», яке з’явилося наприкінці
2013-го року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» одночасно з романом
«Пів'яблука» у новій авторській редакції. Так як романи про жінок, то і поради
«дещо» жіночі.
«Заганяти себе, розмахуючи батогом гріх. Проти себе та своїх можливостей.
Забагато робитимеш для інших, забуваючи про себе, будеш покарана. А тому треба
час від часу, зупинятися для ревізії життєвих пріоритетів, давати собі
відповіді на запитання: чи там я, де хочу? Хто зі мною? Що для мене важливо?
Від чого варто відмовитися? І зробити нарешті те, на що часу нібито не можеш
знайти».
«Трапляються хвилини, коли на хвилі піднесеного нетерпіння ти здатна на усе
і усе допомагає тобі, навіть бездушний механізм, навіть біль, який відступає.
Лише не зраджуй себе, тримайся, тримайся
висхідного потоку і тобі вдасться неможливе».
«Якась частка чоловічої душі завжди кохатиме жінку з минулого. Жодне
кохання не минає безслідно».
«Свого чоловіка можна усе життя шукати. Помилятися, шукати, помилятися, але
однаково шукати».
«Що більше вважаєш себе незамінною, то гірше і для діла, і для себе
особисто. Продуманий перерозподіл сил та обов’язків здатний вчинити переворот і
у твоєму житті, і у житті людей, що працюють поруч».
«Не так важко зустріти кохання, як його зберегти. Коли маємо усе, ми
легковажні, поводимось ніби так буде завжди, за будь-яких обставин та умов.
Ніби нам особисто не загрожує перспектива втрати. Але втрачаємо тільки через
власну пихатість, і гордощі, і зверхність, і дурість».
Немає коментарів:
Дописати коментар