5 червня 2020 р.

ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ "Щоденників читання"

     Галина Вдовиченко – українська письменниця та журналістка зі Львова, яка отримала відзнаку міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2017» в номінації «Золотий письменник».
В 2009 році її роман «Тамдевін» отримав Першу премію Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» і Спеціальний грант Фонду Open Ukraine на переклад на будь-яку європейску мову.
А дебютувала у 2008 році з романом «Пів'яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. А у 2009 році цей роман посів друге місто на конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Корреспондент».
Романи життєві і жіночі, легкі  і захоплюючі, з масою цікавих порад.
Авторка описує, наприклад, метод контролю за вагою у відповідності до місячного циклу чи які фізичні навантаження, корисні при гіпотиреозі. Через конкретні життєві ситуації показано, яким чином можна віднадити чоловіка від гри у казино або чим можуть бути корисні навіть для заможних панянок закупи на секонд-хенді.
Усі чотири головні героїні – редакторка журналу, дизайнерка, телеведуча і коректорка – нехай вже не дуже молоді, але  успішні. Проте все одно усім їм ще чогось для повного щастя не вистачає. І саме емпірично-експериментальними пошуками того самого «чогось» кожна з них протягом книги й займатиметься.
Сьогодні цитати саме з цього роману  і  з продовження  роману  «Інші пів'яблука», яке з’явилося наприкінці 2013-го року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» одночасно з романом «Пів'яблука» у новій авторській редакції. Так як романи про жінок, то і поради «дещо» жіночі.
«Заганяти себе, розмахуючи батогом гріх. Проти себе та своїх можливостей. Забагато робитимеш для інших, забуваючи про себе, будеш покарана. А тому треба час від часу, зупинятися для ревізії життєвих пріоритетів, давати собі відповіді на запитання: чи там я, де хочу? Хто зі мною? Що для мене важливо? Від чого варто відмовитися? І зробити нарешті те, на що часу нібито не можеш знайти».
«Трапляються хвилини, коли на хвилі піднесеного нетерпіння ти здатна на усе і усе допомагає тобі, навіть бездушний механізм, навіть біль, який відступає. Лише не зраджуй себе, тримайся, тримайся висхідного потоку і тобі вдасться неможливе».
«Якась частка чоловічої душі завжди кохатиме жінку з минулого. Жодне кохання не минає безслідно».
«Свого чоловіка можна усе життя шукати. Помилятися, шукати, помилятися, але однаково шукати».
«Що більше вважаєш себе незамінною, то гірше і для діла, і для себе особисто. Продуманий перерозподіл сил та обов’язків здатний вчинити переворот і у твоєму житті, і у житті людей, що працюють поруч».
«Не так важко зустріти кохання, як його зберегти. Коли маємо усе, ми легковажні, поводимось ніби так буде завжди, за будь-яких обставин та умов. Ніби нам особисто не загрожує перспектива втрати. Але втрачаємо тільки через власну пихатість, і гордощі, і зверхність, і дурість».
«Життя варте того, щоб його відчувати, пити, їсти, вдихати, мацати, чути й бачити, а не бігати з ранку до ночі по колу, висолопивши язика».

Немає коментарів:

Дописати коментар