ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ "Щоденників читання"

      «Кажуть, кохання живе три роки. Але чому три? Чому не п’ять, десять чи взагалі не вічно, як дехто вважає, чи то пак мріє? А може, воно триває зовсім коротко? З’являється раптово, наче стихія, змітаючи на своєму шляху здоровий глузд і будь-які спроби протистояти цьому божевіллю, і так само раптово зникає, лишивши по собі самі спогади, глибина яких залежить від сили почуттів. Хтозна. У кожного власні історії, терміни і розуміння цього загадкового поняття…», - так розпочинає свій роман «Крізь безодню до Світла» рівненька письменниця Алла Рогашко. Він віднесений до списку бестселерів видавництва «Клуб сімейного дозвілля».

       «Минуле… Воно ж минуло. Проте любила Мар’янка зануритись у якісь приємні спогади, прогулюючись парком або ж за філіжанкою кави в улюбленій кав’ярні. Це так чудово: мати в серці гарні спогади, які можна дістати з таємної шухляди пам’яті й пережити заново…».

Та не тільки чудовими і гарними спогадами наповнене життя трьох подруг — Віри, Христини та Мар’яни – героїнь книги «Крізь безодню до Світла».

Багато довелося пережити кожній з них, але «жінки сильніші від чоловіків. Стійкіші. Хоч і нарекли їх «слабою статтю». Ці шаблонні твердження необґрунтовані. Скількох чоловіків життя викручує так, що вони ламаються, вдаючись до крайнощів: пиятики чи самогубства, або ж серце не витримує і зупиняються. Але вони терпляче несуть свій тягар, бо знають, що мусять: на їхніх плечах діти, сім’я. То хто слабший?».

Аналізуємо, сприймаємо по-різному, переживаємо разом з цими жінками, перегортаючи сторінки їхнього життя – нещасливе кохання і невдалі шлюби, розпачі і болі, образи і обмани…

«Коли збрешеш раз, це неминуче тягне за собою необхідність брехати знову. Це вимушений подальший крок, аби захистити, довести «правдивість» попередньої брехні. Це – як снігова куля, котра, якщо її котити, поступово збільшується, наростає, перетворюючись на величезну. Усе ніби нічого, але… Є одне «але». Ця куля одного разу може обернутися проти тебе, і якщо вчасно не відскочити, можна втрапити в справжнісіньку снігову лавину, яка не те що накриє – просто поховає тебе живцем у цій білій безмежності. Питання лиш у тому, чи біла вона. Бо брехня не буває білого кольору. Вона якась така… безколірна й смердюча. І коли ця лавина накриває тебе, ти задихаєшся від смороду, а не через відсутність кисню».

А тепер ці жінки самотні – лише квартира, робота та, іноді, спільні посиденьки в улюбленій кав’ярні.

«Кожний переживає самотність по-своєму. Хтось вовком виє, лізучи на стіни від розпачу, хтось тікає на край світу, впускаючи у своє життя безліч потрібних і не дуже знайомств, озлоблюючись і шукаючи втіхи в абсурдних ідеях марнування часу. А хтось просто насолоджується, сприймаючи самотність як свободу».

«Весна дарує хвилю внутрішнього піднесення, якогось нестримного драйву і жаги до життя. Словом позитиву».

 Душа в різний час потребує різних почуттів і будь-яка самотність може обернутися коханням, так трапляється і з героями цього роману. Незвичні повороти долі і зовсім несподіваний фінал очікує вас в романі Алли Рогашко «Крізь безодню до світла».