ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ "Щоденників читання"

    Є в збірці «Волонтери. Мобілізація добра» в повісті Галини Вдовиченко «Госпіталь. Розвантажувальні дні» слова, прочитавши які, хочеться процитувати і сказати, що вони характеризують справжніх волонтерів, якими є і наші «Невтомні бабусі». Вони не втомлюються, бо постійно думають за тих, для кого це роблять.

«Чому волонтери не роблять зупинок? Чому не можуть сказати «досить з мене»? Чому не перемикаються на свої справи? Бодай тимчасово. Скільки можна! І справді скільки можна?  Звідки ці запаси терпіння? Мабуть, звідки й терпець хлопців на фронті. ВТОМИЛИСЯ, а не вступаються, бо що тоді?..».

І знову цитата з цієї ж збірки, але з  повісті Ірени Роздобудько «Смайлик в  кінці тунелю»,  де волонтерка говорить: «А знаєте, що вражає найбільше і до чого не можу звикнути? ВОНИ НАМ ДЯКУЮТЬ! ВОНИ - НАМ! Навіть за шахи. За книжки… За листи…».

Дійсно, наша втома не може зрівнятися з їхньою втомою…Їхні подяки не можна порівняти з НАШИМИ ПОДЯКАМИ… Не забувайте про це!