Іван Франко називав Степана Руданського третім за значенням поетом після Тараса Шевченка та Лесі Українки. Руданський був надзвичайно обдарованим поетом з тремтливою душею. Недаремно його велика пісня «Повій, вітре, на Вкраїну» є однією з вічних прикрас ліричного настрою, притаманного українському народу. А ще український народ співає пісні Руданського «Ти не моя», «Іще вчора і звечора», «Ой вийду я у садочок» як свої, народні.