Мама, Матуся,
Мамуня, Мамочка, Матінка… які надлюдські глибини скарбів містить це слово в
собі, бо вона називає людину, яка завжди для нас найближча, найрідніша,
найкраща, наймиліша.
Перше слово
людини – мама. Його розуміють у всіх країнах і навіть звучить воно майже
однаково у більшості мов. Український народ споконвіку шанує матір, тож і не
дивно, що на державному рівні започатковано вшанування всіх матерів загальнонаціональним святом – День матері.
Скільки творів,
поем, віршів, пісень присвячено самій рідній людині, але образ вималюваний у
цих творах по-своєму рідний і зовсім різний.
У цьому мали
змогу переконатися поціновувачі поезії та пісні, які зібралися в читальному
залі бібліотеки-філіалу №7 на літературно-мистецький вечір «Світи мені повік,
матусине любове». Ведучою вечора була бібліотекар читального залу Тетяна
Куслій.
Звучали вірші
про рідних матусь, знайомі з дитинства пісні, виконані хором «Полтавські піснярі», які підхоплював весь зал, а від хвилюючих і теплих слів про рідних
матусь і теплі домівки у багатьох наверталися сльози.
Немає коментарів:
Дописати коментар