За роман «Пані Боварі» Флобера було притягнуто до судової відповідальності

12 грудня виповнюється 200 років від дня народження класика світової літератури, який доклав свої зусилля до створення і становлення реалістичної літератури Франції, Гюстава Флобера (1821-1880). Його ставлять на ряду із Бальзаком, хоча він написав незрівнянно менше. Але при цьому художній обсяг, художній простір його романів не поступається бальзаківському.

Доля Флобера – і як письменника, і як людини свого часу – водночас своєрідна і драматична. За життя він не набув широкої слави, не пізнав комерційного успіху при виданні своїх книжок, які викликали неприйняття у критиків. Він нерідко нарікав на муки творчості, але мав змогу шліфувати свій, як його пізніше визначать, неперевершений стиль. Флобер органічно поєднує, узагальнюює набутки своїх попередників – романістів і реалістів, створюючи йому притаманний художній світ, художніх героїв.

Письменник зіткнувся з тим, що його не розуміли, засуджували його книги не тільки в переносному, але і в прямому значенні цього слова. За роман «Пані Боварі» (1857) Флобера було звинувачено в аморальності й притягнуто до судової відповідальності, правда, вирок був виправдувальний.

З гіркою іронією прокоментував Флобер рішення суду: «Про що ж можна писати, якщо таке невинне створіння, якщо бідну мою пані Боварі схопили за волосся і, мов гулящу, відправили до виправної поліції?!». Але друзі Жорж Санд та Іван Тургєнев, розуміючи вже тоді міру і силу його письменницького хисту, на щастя, завжди були поруч і підтримували митця.

Можливо тому Флобер відмовився зображувати буденність і звернувся до часів сивої давнини. Другий його роман «Саламбо» (1862) став результатом поїздки в Африку, а саме Алжир і Туніс, та серйозних історико-археологічних вивчень. Дія його роману відбувається в древньому Карфагені в епоху 1-ої Пунічної війни (III ст. до н.е.).

Цікава доля його роману «Виховання почуттів». Зазвичай письменники деколи один і той самий твір видають під різними назвами. А в Флобера два зовсім різні романи називаються однаково. Ще в середині 40-х років він написав перший роман «Виховання почуттів» (1843 – 1845), але за життя так його і неопублікував. В 1852 році Флобер писав своїй подрузі Луїзі Коле, що вважає цю книгу першою пробою пера, при цьому, на його думку, він потерпів творчу невдачу.

А вже в 1869 році він завершує другий варіант роману «Виховання почуттів», над яким працював сім років. Вперше роман був публічно прочитаний у принцеси Матильди Бонапарт і мав успіх. Хоча перша публикація романа була зустрінута прохолодно, було надрукувано тільки декілька сотень екземплярів. У нове видання роману, яке вийшло в 1880 році, Флобер вніс значну кількість правок.

Надалі Флобер звертається до теми філософії, релігії, гріха в романі «Спокуса святого Антонія» (1874), пише повісті.

Вісім останніх років життя Флобер віддав улюбленому дітищу — роману «Бувар і Пекюше», який залишився незавершеним і побачив світ в 1881 році вже після смерті письменника.