Радянська влада помстилася Івану Стешенку за впровадження в життя української національної ідеї та українізацію освіти

В цьому році варто згадати дві дати, пов’язані з нашим видатним земляком – Іваном Матвійовичем Стешенком.

Цей видатний український громадський діяч, поет, письменник, публіцист, перекладач, літературний критик та літературознавець насамперед відомий як визначний організатор української національної школи, педагог та перший міністр освіти незалежної України в уряді Центральної Ради.

Іван Матвійович народився в Полтаві 150 років тому (24 червня), а 30 липня 1918 року (105 років тому) у віці 45 років він був підступно вбитий. Це вбивство називають одним з перших політичних вбивств в Україні. Про це свідчать не тільки низка документів, а й абсолютна незацікавленість влади у розслідуванні цього кричущого злочину, навіть не було розпочато судочинство. З впевненістю можна сказати, що це була помста за впровадження в життя української національної ідеї, за українізацію освіти.

До цієї своєї місії він йшов з раннього віку. Поетичні здібності Стешенка проявилися досить рано, ще під час навчання в гімназії товариші називали його «поетом» та часто замовляли романтичні віршики для панночок. Після шостого класу гімназії хлопець провів літо, подорожуючи полтавськими селами. Його цікавили розповіді старих людей про героїчне минуле та пісні українських кобзарів. Пізніше він казав, що вийшов у цю мандрівку «общероссом», а повернувся свідомим українцем.

Вірші українською Стешенко почав писати у восьмому класі, однак через негативне ставлення батька до мови робив це потай. Перший його відомий вірш українською:

Люблю тебе, ненько моя, Україно!

Люблю я роздолля і волю твою.

Як люблячу матір кохає дитина,

Так щиро і палко тебе я люблю.

Цю любов він проніс все життя і намагався допомогти Україні втілити в реальність дієву українську систему освіти.

У Лютневу революцію 1917 року Іван Стешенко приходить із великим політичним багажем та досвідом роботи в різних громадських українських організаціях. Він починає провадити радикальну політику у розвитку національної освіти і всебічної українізації. Не випадково друзі його назвали «Іваном-воїном».

26 червня 1917 року Стешенка призначають Генеральним Секретарем освіти, тобто він стає першим українським міністром освіти.

На початку листопада 1917 року він під час засідання Генерального секретаріату зробив заяву про необхідність вирішувати самостійно питання української освіти та не підпорядковуватися Тимчасовому уряду. Пропозицію було підтримано. Іван Матвійович тим часом доповідав про здобутки, які вдалося зробити за короткий час: було створено 25 українських гімназій, крім Народного університету й Академії мистецтв, планувалося відкрити також і Педагогічну академію.

Іван Стешенко (сидить крайній ліворуч) серед членів
Першого Генерального Секретаріату Української Центральної Ради

Відомо, що в той період багато шкіл та гімназій України самостійно зверталися до уряду з проханням про власну українізацію.

Одним із світлих намірів Стешенка була організація селянських гімназій. Вони дуже подобались населенню, але й тут бракувало людей, бракувало вчителів, що могли всі предмети гімназіального курсу викладати по-українськи.

Що ж до мовних баталій в освіті, то під час VIII Сесії Центральної Ради Стешенко заявив: «Казенні гімназії в Україні досі вважаються московськими тільки через те, що там учили московською мовою. Учителів-москалів ми не виганяємо, але нехай же вони навчаться української мови, коли бажають працювати в Україні. Вищі школи України створені коштами українського народу і через те також повинні бути українськими».

Взимку 1918 року, коли більшовики захопили Київ, то кинулися розшукувати Івана Стешенка, щоб розстріляти. У страшну завірюху пішки Стешенко подався з Києва і врятувався тоді від більшовицьких куль.

Протягом багатьох років панування радянської влади ім'я Стешенка знаходилося під забороною, було піддане забуттю. Тільки на початку XXI століття його постать поступово почала повертатися до українців. У 2008 році на приміщенні старої школи в селі Великі Будищі було встановлено меморіальну дошку на честь відданого українця, яка стала першою в Україні відзнакою на його честь, а у 2013 році уперше за 100 років видана збірка його творів.

Іван Матвійович Стешенко повернувся до рідної країни, до людей. Нащадки завжди пам'ятатимуть, що він зробив неоціненний внесок та поклав своє життя задля розбудови української освіти, збереження культури та мови.

Цей допис створений працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.