На годині поетичного настрою «Леся Українка: Торкнемося струн її душі» сьогодні слухали вірші і прозу, вшановували Лесю Українку. Бо саме в цей день, 110 років тому, вона закінчила земне життя.
Пам'ять про Лесю Українку не меркне, бо вона є
окрасою і гордістю української нації, вона – геніальна поетеса і драматург,
талановитий прозаїк і перекладач, літературознавець і фольклорист-етнограф,
публіцист, педагог, видавець, журналіст, поліглот, громадський діяч.
За 42 роки Лесі Українці довелося багато пережити і дуже багато зробити, незважаючи на слабке
здоров’я. Фільм «Стежками Лесі Українки» допоміг зануритися в атмосферу її
життєвих і творчих переживань. Бо в ньому письменниця, журналіст Інна Снарська, автор та режисер цього
фільму, використала багато епізодів з листів Лесі, спогадів рідних і друзів. До
речі, в творчому доробку пані Інни – близько 300 телевізійних передач та
документальних фільмів, які відзначені престижними телевізійними преміями. За
цей фільм з циклу «Земляки» вона отримала Всеукраїнську літературно-мистецьку
премію імені Олени Пчілки. Присутні мали можливість дізнатися про роботу над
фільмом з вуст самого автора, бо пані Інна завітала до бібліотеки.
«На крилах пісень» – перша
збірка поетичних творів Лесі Українки, що вийшла у Львові на початку 1893 року.
В планах майстрині Зої Коваленко – вишити поезії з цієї збірки на полотні.
Робота вже розпочата і вона запропонувала ознайомитися з уже вишитими поезіями.
До прози Лесі Українки
долучилися, дякуючи Олені Кульчій, яка продекламувала уривок з нарису «Голосні
струни».
Життя і творчість Лариси Петрівни Косач-Квітки були присвячені Україні. Її промовистий псевдонім Українка вказує
на це. Самостійної країни України тоді не існувало, її територію називали
Малоросією. А обираючи такий псевдонім, юна письменниця зробила свідомий вибір
служити Україні й розвитку її культури. А ще в неї був один псевдонім, про який
мало хто знає, – Незалежний Українець. То ж ми, нині відстоюючи нашу
незалежність, беручи приклад з мужньої українки, маємо крізь сльози сміятись,
серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись – і жити, проганяючи думи
сумні.
Немає коментарів:
Дописати коментар