Літературна година, яка пройшла в читальній залі бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, була присвячена Ганні Дениско. Вона – заслужена журналістка України, лауреатка ордену «За заслуги» ІІІ ступеня та премії імені Симона Петлюри, перша прес-секретарка Полтавської крайової організації Народного Руху України, перша очільниця Полтавської обласної організації «Союз українок», членкиня Правління Полтавської крайової «Просвіти», заступниця головного редактора обласної газети «Полтавський вісник». Захід приурочили 75-річному ювілею знаної полтавки.
Жаль, що пані Ганна не
змогла бути серед присутніх. Крім телефонного спілкування на електронну адресу
вона надіслала листа: «Слава Україні! Безмежно вдячна за те, що присвячуєте
мені захід. Як тільки видам книжку про рід (можливо, назва буде «Щоб
предківський вогонь в душі не згас...»), зробимо презентацію. Також подарую
вашій бібліотеці деякі сучасні історичні видання, як опрацюю сама. Тримаймо
свої плацдарми Свободи! З повагою і вдячністю – Ганна Антипович».
Про Ганну Іванівну розповісти прийшли її друзі, однодумці: Зоя Коваленко, Олег Пустовгар, Ірина Баб’як.
В кожного знайшлися теплі спогади і про спільні справи, і про журналістську
та редакторську працю невтомного майстра журналістської ниви, і про родину. Ганна
Іванівна – мати трьох синів, імена яких добре відомі в Україні. Наймолодший
Тарас – прозаїк, сценарист, нині захищає Україну. Надійним другом, з яким Ганна
Іванівна ділила радості, долала складнощі родинного життя і журналістської
роботи, був талановитий журналіст, письменник Юрій Антипович. Він народився
саме в день проведення заходу – 30 січня, тому в пам'ять про нього прозвучав
вірш «Пам’яті Юрія (Георгія) Антиповича», написаний дружиною в червені 2021
року, в п’яту річницю його смерті.
З молодих років
захоплювався журналістськими дописами Ганни Іванівни Олег Пустовгар – регіональний
представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області.
А зараз він вдячний їй за відданість справі розбудови української держави, за збереження
історичної пам’яті нашого народу.
Як упорядник книги
«Герої Крут і Полтавщина», пан Олег наголосив, що важливою частиною книги є «крутянські»
вірші, які належать перу полтавців. А відкривається цей розділ віршем Ганни
Іванівни «Український романс», який написаний під враженням від перших по
десятиліттях замовчування публікацій про Героїв Крут. Вірш поклали на музику і
зараз він звучить зі щемливим сумом про полеглих під Крутами і полум’яним
призивом зберегти, захистити і врятувати Україну від катів. Першою вірш
заспівала просвітянка Орися Ковалевич, взявши його буквально з-під пера Ганни
Іванівни, коли вони були разом в дорозі до Львова. Тому і на заході слухали
романс, вшановуючи і героїв Крут, і нинішніх героїв, які долають навалу
рашистської нечисті.
Ганну Іванівну
називають «Золотим пером» Полтавщини і це не є перебільшенням, бо її пророче,
натхненне поетичне і прозове слово уже не одне десятиліття звучить для людей.
Вона вміє виважено висловити свою думку, і водночас, надати цій думці такого звучання,
щоб вона не тільки приваблювала, але й переконувала. Вірші Ганни Іванівни, які
читала Зоя Коваленко зі збірки «Молюсь за тебе, Україно», звучали як біль за
рідну землю, як підтримка для зневірених і як безмежна віра в незламність
нашого народу.
Пані Ганна передала
донат для волонтерського загону, тому спільним рішенням присутніх її зараховано
до «Невтомних бабусь», хоча волонтерство для неї давно звична справа.
Від всієї волонтерської і бібліотечної спільноти вітаємо пані Ганну з ювілеєм! Бажаємо міцного здоров’я і творчого натхнення. Нехай доля шле добро і щастя, а віра, надія та любов будуть вірними супутниками на життєвому шляху. Нехай тепло і затишок родинної оселі надійно захищає від негараздів, а в майбутньому чекає ще багато наповнених корисними справами і земними радощами років!
Немає коментарів:
Дописати коментар