Україну любив, за Україну загинув: 25 років з дня загибелі В’ячеслава Чорновола

В’ячеслав Чорновіл увійшов в історію як символ української національної ідеї, як один із тих, хто сміливо виступав на захист прав людини в умовах радянського тоталітарного режиму. Він не став Президентом України, але став її національним Героєм. На жаль, посмертно.

Чорновіл загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Більша частина суспільства досі переконана, що його прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах.

Понад 200 тисяч співвітчизників провели в останню путь вірного сина України. З часів перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі Україна не знала такого масштабного похорону. На місці його загибелі встановлено справжній козацький хрест.

Вшанувати одного із найвидатніших українських політиків зібралися користувачі бібліотеки-філії № 7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ на годину пам’яті «Україну любив, за Україну загинув: 25 років з дня загибелі В’ячеслава Чорновола».

Присутнім був запропонований огляд літератури про видатного українського політика, державного діяча, публіциста, літературознавця, критика і журналіста та його творів. Бо як би не складалася доля, Чорновіл відчував органічну потребу працювати на літературній ниві. За книгу «Лихо з розуму» він став лауреатом Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975) та лауреатом Національної Шевченківської премії (1996).

Познайомила з цікавими фактами із життя і діяльності, спогадами рідних і друзів про В’ячеслава Чорновола кінострічка «Правди дорога терниста» відомого українського режисера Павла Фаренюка. Одним із найцікавіших епізодів стрічки є фрагмент про легендарний виступ В'ячеслава Чорновола в 1965 році на відкритті пам'ятника Тарасу Шевченку в закарпатському селі Шешори. Тоді майбутній лідер Народного Руху України сказав селянам, що вони закуті в ті ж самі кайдани, які носив і Тарас Шевченко, після чого люди утворили живий коридор, щоб не дати владі схопити інакодумця.

На прикладі В’ячеслава Чорновола можна побачити, як відбувалася трансформація поглядів шістдесятників: від віри в комуністичні ідеали, піддання їх сумнівам, намагання змінити наявну систему – до активної боротьби за національне визволення. Чорновіл провів у неволі сумарно 17 років. Кілька разів він був ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). «Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені роки, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив», – говорив В’ячеслав Чорновіл.

В пам'ять про цю дату майстриня, волонтерка Зоя Дмитрівна Коваленко вишила прапор, а зшила його ще одна волонтерка, майстриня Олена Іванівна Цубер. Цей прапор  передадуть на передову для бійців 116 бригади.