Уродженець Холмщини Юрій Курило 60 років тому став полтавцем

В читальному залі бібліотеки-філії № 7 відбувся вечір-спогад «Уродженець Холмщини Юрій Курило 60 років тому став полтавцем».  Проведення цього заходу зініціювала користувачка, волонтерка Ірина Юріївна Бердник, щоб вшанувати пам'ять свого батька – знаного вченого-біохіміка і фізіолога, педагога, громадського діяча, великого патріота незалежної України. 

В квітні 1964 року Юрій Гаврилович почав працювати за направленням у Полтавському науково-дослідному інституті свинарства, до речі, єдиному інституті такого профілю не тільки в Україні, але тоді й в СРСР.

Народився Юрій Гаврилович на Холмщині – споконвічно українських землях, у селі Жабче, а нині це Томашівський повіт Люблінського воєводства у Польщі. Цікаво було дізнатися про Холмщину як анексовану, втрачену землю, де було знищено корінних українців.

Юрій був свідком того, як польська адміністрація нищила на Холмщині християнські храми, українську культуру і мову. Хлопець навчався в школі, в якій навчали лише польською мовою, а за спілкування українською школярів карали. Але він не відцурався рідної мови і закінчив ще й українську народну школу, яка була у сусідньому селі за сім кілометрів.

У Другу світову війну Юрія Курила відвезли на роботу в Німеччину. Як остарбайтер він потрапив у родину бауера в Саксонії. До нього досить добре ставилися, дружні відносини з родиною Райхелів продовжуються і підтримуються до цього часу уже нинішніми членами родин.

Після війни Юрій Курило з батьками був депортований у Волинську область і він уже ніколи не зміг відвідати своє рідне село, яке залишилось на польській території, а згодом заросло густим лісом.

В подальшому життєвий шлях Юрія Курила – це приклад того, як в процесі навчання, у подоланні труднощів можна здійснити свою заповітну мрію – стати вченим.

Спочатку – Рожищенська однорічна ветеринарна школа, згодом – Львівський зооветеринарний технікум, Львівський зооветеринарний інститут, аспірантура Українського науково-дослідного інституту фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин, захист кандидатської та докторської дисертації.

Більше 30-ти років Юрій Курило прожив у Полтаві. Як зрілий учений він про свої наукові здобутки доповідав на різних наукових з’їздах, симпозіумах, конференціях за кордоном. Встигав плідно працювати не тільки в своєму інституті, але ще й за сумісництвом на посаді професора кафедри терапії новоствореного факультету ветеринарної медицини Полтавського державного сільськогосподарського інституту й водночас професором кафедри хімії кооперативного інституту.

Було переглянуто багато фотосвітлин, присутні уважно слухали цікаві спогади його доньки Ірини Юріївни, яка пішла по стопам свого батька і стала науковцем. 

Завітали також на зустріч його колега доктор сільськогосподарських наук Костянтин Федорович Почерняєв і учениця, нині доктор сільськогосподарських наук Ірина Броніславівна Баньковська. Вони згадували Юрія Гавриловича як працелюбного і вдумливого науковця, відомого вченого, порядну людину і гарного сім’янина. А ще він тонко відчував гумор, умів розвеселити і підтримати своїх колег у тяжку хвилину.

Костянтин Федорович зачитав дружній шарж, який був написаний професором Ноздріним Миколою Терентійовичем до 70-річчя з дня народження Юрія Гавриловича. А Ірина Броніславівна присвятила своєму вчителю вірш «Людина – Посмішка».

Ще одна грань діяльності Юрія Гавриловича Курила – це організація екологічної просвіти населення, розбудова зеленого руху на Полтавщині, збереження та примноження довкілля. У 1987 році він став фундатором і першим головою екологічної громадської організації «Зелений світ» у Полтаві. Спогадами про корисні справи цієї організації, зокрема, Юрія Гавриловича, поділилася Зоя Дмитрівна Коваленко, яка також була активісткою «Зеленого світу».

Цей захід був проведений в рамках міні-проєкту «Славу краю роблять люди», бо Юрій Гаврилович Курило все своє життя віддав на розвиток науки та на розбудову рідної України, усі труднощі переборював з оптимізмом, не втрачаючи людяності, був активним борцем за екологічну чистоту рідного краю.