«Жалібний марш» поєднав три визначні постаті України: Тараса Шевченка, Лесю Українку та Миколу Лисенка

Щоб вшанувати 163-тю річницю від Дня перепоховання Тараса Григоровича Шевченка користувачі бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ зібралися на літературно-музичний вечір «Вічні ті думки величні». 

Слова назви заходу взяті із «Жалібного маршу», який був написаний Лесею Українкою до 27-их роковин смерті Тараса Шевченка:

Бо зостались вічні

Думки ті величні,

Думки його праві

На сторожі його слави!

Музика до хорового співу «Жалібного маршу» створена Миколою Лисенком – зрілим і визнаним композитором, якому виповнилося 46 років. І ось поважний, визнаний діяч мистецтва звертається до сімнадцятилітньої, маловідомої поетеси, щоб її вірш став словами до вельми відповідального музикального твору.

З цього приводу чоловік Лесі Українки Климент Квітка згодом писав: «Від часу до часу і діячі чисто культурних напрямів напосідали на Лесю, щоб вона зробила те або друге, що було потрібно для даної хвилі. Так, наприклад, Леся часто з досадою, хоча і скритою в гумористичному тоні, згадувала, як вона в ранній молодості мусила написати по вказівках Лисенка текст до «Жалібного маршу», якого музика була написана раніше. Вказівки були настільки детальні, що, наприклад, до такої ноти треба було приточити склад з голосною «о», а на другий – з іншою суголосною і т. д. Казала не раз, що то тільки дуже молодою і з незвичайної поваги до Лисенка вона згодилася на сю роботу, а тепер би нізащо не згодилася».

Слова «Жалібного маршу» займають 44 рядки. Він складений за зразком народних голосінь: «Вмер батько наш! Та й покинув нас! Ох, і смутний настав час! Сиротою наша мати зосталась! Звідки ж тебе виглядати? Чи по степах, чи по лугах шукати? Чи сокола послати? Батечку ж наш! Та вернись до нас!».

Треба відзначити, що творча спадщина Кобзаря невпинно вабила Миколу Віталійовича. З його забороненими віршами Лисенко познайомився в гімназичні роки. Глибше вивчати твори Шевченка почав у роки навчання в Київському університеті. Микола Лисенко був серед студентів, які несли труну з тілом поета в Києві.

Працею над музикою до віршів Шевченка почав свою композиторську творчість: у лютому 1868 року на замовлення львівської «Громади» написав «Заповіт». Цим твором він започаткував монументальний цикл «Музика до «Кобзаря» Тараса Шевченка», який загалом складається з 91 вокального твору різних жанрів. Тобто, поезія Тараса Шевченка, ніби вінок, обрамлює творчість Миколи Лисенка.

«Жалібний марш» поєднав три визначні постаті України: Тараса Шевченка, Лесю Українку та Миколу Лисенка. Присутні не просто дізналися цікаву інформацію про це, але й побачили унікальні вишивки, присвячені цій темі. Їх створила волонтерка, майстриня Зоя Дмитрівна Коваленко: портрети Шевченка, Лисенка, Лесі Українки, текст «Жалібного маршу» і навіть ноти до нього.

На жаль, немає жодного запису виконання «Жалібного маршу», тому громадський діяч, правозахисник, нині військовослужбовець Анатолій Григорович Банний запропонував, щоб його виконав український народний хор «Калина» імені Григорія Левченка Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. 

Тож сподіваємось, що цю пісню ми почуємо в репертуарі цього творчого колективу.