12 квітня 2023 р.

Генрі Джеймс здобув собі славу завдяки так званому «інтернаціональному роману»

Письменник Генрі Джеймс народився в освіченій американській родині: його батько був філософом, брат Вільям – всесвітньо відомим філософом і психологом. Діти навчались або в приватних учителів, або в Європі, але найкращу освіту отримали вони вдома від батька. В сім’ї Джеймсів багато читали, ходили в театр, бурхливо обговорювали прочитане і побачене, чимало подорожували Європою, що також стало важливим джерелом знань для майбутнього письменника.

Ще з дитинства у Джеймса почала вироблятися позиція спостерігача, який дивився на світ відсторонено. За способом життя він був самітником, віддавав свій час сумлінній праці над власними творами.

У 60-х роках ХІХ століття почав займатися літературною працею, а у 1864 році опублікував своє перше оповідання «Трагічна помилка» і згодом став професіоналом.

Півстоліття тривав його шлях у літературі, весь цей час він самовіддано працював «без простоїв», хоча й не зажив особливого успіху в широкого читацького загалу. Джеймс опублікував десять романів, понад десяток повістей, більше сотні новел, дев'ять п'єс, значну кількість критичних статей, есе, подорожніх нарисів, рецензій, а також мемуари. Він залишив обширну епістолярну спадщину. Як художник слова, він наполегливо вдосконалював стиль і форму своїх творів, одним із перших серед американських письменників почав прискіпливо аналізувати й узагальнювати сам творчий процес, виявляти його закономірності, торкаючись цього не лише в критичних працях, а й у художніх творах.

Після 1866 року Джеймс здебільшого перебував у Європі, а з 1875 року остаточно вирішив оселитися в Старому Світі. Протягом року жив у Парижі, де зустрічався з А. Доде, Е. Золя, братами Гонкурами. Саме тоді він почав захоплюватись творами О. де Бальзака і Г. Флобера.

Наступного року Джеймс вирушив до Англії, де й прожив решту свого життя. Як видно з біографії Джеймса, важко встановити, до якої літератури слід його віднести – американської чи англійської. І справді, його твори можна побачити в антологіях літератури як США, так і Англії. Таких письменників, як Джеймс, називають представниками англо-американської літератури. Цілком закономірно, що однією з головних тем творчості Джеймса було зіткнення американської та європейської культур. Письменник здобув собі славу завдяки так званому «інтернаціональному роману».

Уже замолоду Г. Джеймс пережив розчарування в своїй країні. Порівнюючи американське та англійське життя, він не раз писав про духовну обмеженість своїх співвітчизників, вважав, що Америка – надто матеріалістична і вульгарна країна.

Спочатку письменник дещо ідеалізував Європу, її аристократію й традиції, але згодом дійшов висновку, що все набагато складніше, бо європейська цивілізація, незважаючи на всі її досягнення, має власні вади. У творах Джеймса стикаються в боротьбі два світи, два суперники, гідні одне одного.

Про конфлікт між цінностями «Нового Світу» і «старої доброї Європи» йдеться в творі «Американець» (1877), новелі «Дейзі Міллер» (1878), в романах «Європейці» (1878), «Жіночий портрет» (1881), численних оповіданнях 80 – 90-х років.

Нерідко Джеймс, проминаючи форму «інтернаціонального роману», зосереджувався й на буденних драмах американського життя. В таких творах, як «Вашингтонська площа» (1880), «Бостонці» (1886), він розкриває драму життя своїх співвітчизників.

Ще одна тема, що проходить крізь усю творчість Джеймса, – мистецтво: митець і суспільство, призначення мистецтва, вимоги до творця культурних цінностей. Починаючи з роману «Родрік Хадсон» (1875) і далі в таких творах, як «Листи Асперна» (1888), «Трагічна муза» (1890), «Уроки майстра» (1892), «Справжня гра» (1892), письменник звертається до цих питань.

Інтерес Джеймса до вивчення людської душі значно посилюється після того, як він публікує повість «Поворот гвинта» (1898), що започаткувала останній період у творчості письменника. То були роки експериментів у царині художньої форми, які мали ще більше поглибити вищезгадані традиційні теми Джеймса. Його останні романи «Посли» (1902), «Крила голубки» (1902) і «Золота чаша» (1904) критики вважають найкращими в доробку письменника.

В 1916 році, коли Генрі Джеймс помер, коло його читачів було невеликим, але, починаючи з 1930 – 1940-х років, усе змінилося: його вплив на сучасну прозу почав зростати, а тепер він визнається незаперечним авторитетом у літературі США та Великобританії.

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ до 180-річчя від дня народження письменника.

Немає коментарів:

Дописати коментар