Ткацтво – найдавніше ремесло, яким займалися українці. Яка його історія та сьогодення? Про це користувачі нашої бібліотеки змогли дізнатися з лекції-подорожі «Від стебла до полотна», на яку було запрошено старшого наукового співробітника науково-експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського Ірину Власенко.
Як домашнє ремесло ткацтво
було поширене на всіх землях України з часів Київської Русі до середини ХХ
століття. Прядіння та ткацтво навіть мало свого покровителя – у Київській Русі
це була богиня Мокош. Предки вірили в її силу, сподівались на її допомогу та
захист, що вона збереже їх від злих сил та нечисті.
Тканини в домашніх умовах виготовляли в основному з льону, конопель, вовни. Практично в кожній хаті у ХVIII столітті був ткацький верстат.
Виділилось воно і
розвинулось із сільських промислів і через деякий час з появою мануфактур та
фабрик знову зосередилось на селі як кустарний промисел. Про широку
популярність ткацтва свідчать знахідки шиферних пряслиць, які знайдено
практично в усіх районах України.
Цікавою була розповідь про трудомісткий процес виготовлення тканин в домашніх умовах.
Найперше потрібно було
насіяти льон чи коноплі. Як тільки льон достигав, його жали і ставили в стіжки,
кожен з яких складався із п’ятнадцяти жменьок. Стіжки вистоювалися протягом
чотирьох днів, їх обмочували і викладали солому «вилежуватись» на стерні
протягом двох-трьох тижнів. Початкове волокно обтіпували тріпачкою і розмикали
на лички, потім обдирали, тобто вичісували щіткою із цвяхів. Через деякий час,
коли сировина вилежувалась, прив’язували куделі до гребенеподібного пристрою –
потаса – і пряли на веретені нитки, навивали кросна. Полотно
вибілювали мочінням у воді, сушили на сонці та згортали в сувої. Кількість
сувоїв полотна у скрині чи виробів з нього свідчили про працелюбність жінок,
їхню майстерність.
Потреба в тканинах була
для виготовлення одягу, для оформлення інтер'єру житла, для господарських
потреб.
Також тканину
виготовляли для рушників, їх могли і ткати. З давніх-давен на весь
світ славиться своїми рушниками невеличке містечко Кролевець, яке знаходиться в
північно-західній частині Сумської області. В колекції Полтавського краєзнавчого музею є такі рушники, але ними може похвастатись і
наша бібліотека.
Давньою галуззю ручного
ткацтва є килимарство. Місто Решетилівка на Полтавщині — справжня скарбниця українського
народного мистецтва, а решетилівські майстри ткацтва, килимарства та вишивки
відомі на всю Україну. Нині там створено Всеукраїнський центр вишивки та
килимарства.
Переглядаючи світлини,
де майстрині працюють над створенням килимів і гобеленів, порівнюємо з ними і наших
волонтерів, які плетуть сітки, маскувальні костюми. Бо їхня робота також
клопітлива та вимагає терпіння і майстерності.
Немає коментарів:
Дописати коментар