Від «Енеїди» Вергілія до «Енеїди» Котляревського

Український інститут книги вже традиційно щороку проводить акцію «Національний тиждень читання». Ця Всеукраїнська інформаційно-просвітницька акція має на меті консолідацію українського суспільства навколо читання як життєвої стратегії. Адже читання важливих книжок сприяє єднанню українського народу, формуванню нашої ідентичності, збереженню культурно-мовної спадщини держави.

Наша бібліотека також долучилася до проведення «Національного тижня читання». У перший день акції користувачам бібліотеки було запропоновано художні читання «Від «Енеїди» Вергілія до «Енеїди» Котляревського».

225 років тому, в 1798 році побачило світ перше видання поеми «Енеїда» Івана Котляревського, яка вважається першим твором нової української літератури, першою друкованою українською книгою, яка написана живою народною мовою. Її багато критикували, ба навіть звинувачували автора у насмішкуватому ставленні до українців, у висміюванні власної історії та культури. Проте з іншого боку, поема просякнута ностальгією за козацькими часами, які тоді сприймалися як зовсім недавнє минуле. Саме вона заклала підвалини красного письменства розмовною українською мовою – тією, якою спілкувалася і яку розуміла абсолютна більшість мешканців України. Недарма письменник Вадим Пассек у 1841 році констатував, що поему «Енеїда» із захватом читали всі, «від грамотного селянина до багатого пана».

Всім відомо, що «Енеїда» ще до нашої ери була написана видатним поетом Стародавнього Риму Публієм Вергілієм Мароном, створювалась вона протягом 11 років (29 – 19 рр. до н.е.). В основі сюжету лежить відомий античний міф: на десятий рік війни між греками та троянцями за чарівну Олену греки зруйнували Трою, а Еней із залишками троянців за велінням богів Середземним морем поплив до Латинської землі, щоб там заснувати нове царство.

Хоча Іван Котляревський сюжет «Енеїди»  і запозичив у Вергілія, проте «Енеїда» – оригінальний твір: у римського автора – 12 частин, а в Котляревського – тільки 6. Деякі епізоди український письменник зовсім випускає, а деякі, навпаки, розгортає у ширші картини, пекло і рай описує по-своєму, інші картини теж оригінальні, бо витримані в дусі українського фольклору, та й дія відбувається в Україні (названо міста й села Полтавщини, наприклад Лубни, Гадяч, Будища). Котляревський в полотно твору вплітає епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків, учнів. Правдиві й мальовничі картини життя України відтіснили античний світ на другий план. По суті, крім імен героїв та основної нитки подій, від Вергілієвого твору нічого не залишилося, бо минуле тут стало сучасним, сучасне – минулим, героїчне – побутовим, а побутове – піднесено-урочистим. 

Про «Енеїду» Івана Котляревського треба не тільки говорити, її треба слухати. Майстриня і волонтерка, активна користувачка нашої бібліотеки Олена Цубер прочитала напам’ять уривки з «Енеїди» Івана Котляревського. 

Це вже не перший виступ Олени Іванівни. А вперше вона виконала на широку аудиторію уривок з «Енеїди» у бібліотеці минулого року на заході до Міжнародного дня рідної мови. Олена Іванівна не зупиняється на досягнутому, а продовжує і далі вивчати поему Івана Котляревського. Саме завдяки майстерному читанню твору Олена Цубер стала лауреатом багатьох міжнародних конкурсів.

Присутні із захопленням слухали та насолоджувались її неперевершеним акторством та неповторним колоритом мови Івана Котляревського.