Микола Філянський був високоосвіченою та багатогранною людиною

Микола Григорович Філянський був багатогранною особистістю – яскравий український поет, прозаїк, публіцист, музейний діяч, художник i геолог. 

Народився він 19 грудня 1873 року у селі Попівці на Миргородщині. Хоча і походив з родини священика, та батьківський шлях не продовжив. Після гімназії в Лубнах, відчувши схильність до точних наук, вступив і закінчив геологічний відділ фізико-математичного факультету Московського Університету. У 1899 році  поступив вчитися в художню студію В. Сєрова та в архітектурну майстерню професора Шехтеля.

Потім у Франції Філянський вдосконалює свої знання і уміння з архітектури, малярства, геології, цікавиться французькою поезією і мистецтвом школи барбізонців.

Пізніше Микола здійснив ще один вояж: майже рік подорожував Лівобережною Україною, вивчав рукописи, старовинні речі, архітектурні пам’ятки. Свої враження від мандрівки Філянський подав у статті «Спадщина України».

Більше десяти років Філянський жив на чужині. Повернувшись в Україну, поселився у селі Яреськи на Полтавщині, де завідував агрошколою. Через шість років переїхав до Полтави, влаштувався на роботу до історико-краєзнавчого музею. Захопився вивченням корисних копалин краю і написав низку статей, присвячених темам «Геологічний огляд», «Підземні води».

Коли почалося будівництво Дніпрогесу, одразу поїхав туди, щоб  вивчати церкви, козацькі цвинтарі, скіфські могили, які мала поглинути вода.

Брав активну участь у комплексній експедиції вздовж дніпровських порогів і був щиро здивований історичним багатством Запорізького краю. Історичні знахідки, зібрані під його керівництвом, демонструвалися на виставках у Києві, Харкові та Дніпропетровську.

У Запоріжжі вчений розробляв нові експедиції по Дніпру, добився дозволу на організацію музею будівництва Дніпрогесу. Запалені любов’ю до історії, краєзнавці здійснили низку експедицій, описали знахідки, а Микола Григорович зробив цикл малюнків.

У 1928 році побачив світ «Короткий путівник», складений Миколою Філянським. У ньому наведено схеми туристичних маршрутів та екскурсій різними містами України, Криму, Кавказу. Путівник містить цікаві дані про природні, геологічні, історичні та промислові об'єкти, що простягаються вздовж екскурсійних маршрутів.

З 1930 року до і до арешту вчений очолює власноруч створений музей Дніпробуду.

Літературну творчість Микола Філянський розпочав на початку ХХ століття, публікуючи свої вірші у різних періодичних виданнях – «Українська хата», «Рідний Край», «Літературно-науковий вісник», «Сяйво», «Червоний Шлях» та інших. За життя світ побачив три збірки поезій «Лірика», «Calendarium» та «Цілую землю». Але радянська література не визнала його як поета. Минуло багато десятиліть, перш ніж стало можливим видати його «Поезії» (1988) і в повний голос заявити, що Микола Філянський один з визначних поетів початку XX століття, а його творчість – невід’ємна ланка загального літературного процесу і без його творчості не можна скласти повного уявлення про українську літературу.

Коли настали страшні часи сталінського терору, то Микола Філянський із його невичерпною любов’ю до України та її старовини, символістською поезією та музейною діяльністю зовсім не вписувався в прокрустове ложе співців «соціалістичного будівництва» та «щасливого комуністичного майбутнього».

11 жовтня 1937 року енкаведисти влаштували обшук у його помешканні в Запоріжжі та заарештували. Його звинуватили в належності до міфічної антирадянської контрреволюційної диверсійно-терористичної організації, куди нібито був завербований ще в 1926 році Миколою Хвильовим і мав завдання написати для німецької розвідки путівник по Україні.

Покарання за такий «злочин» передбачалося одне – смертна кара. Уже 12 січня 1938 року Миколу Філянського розстріляли в Києві. Місце його поховання донині невідоме. Але це міг бути Биківнянський ліс, де з 1937 року таємно ховали страчених у київських в’язницях.

Дружина Філянського – Євгенія – не скоро дізналася правду про долю свого чоловіка. Ще в 1939 році вона зверталася до Павла Тичини з проханням посприяти в пошуках Миколи, але тільки після Другої світової війни отримала повідомлення про його загибель.

Реабілітували Миколу Філянського в 1959 році.