Борис Грінченко під впливом «Кобзаря» почав писати українською мовою

Дев'ятого грудня виповнюється 160 років від дня народження Бориса Грінченка – письменника, педагога, лексикографа, літературознавця, етнографа, історика, публіциста, громадсько-культурного діяча, редактора, укладача словника української мови, борця за українську незалежність та самобутність.

 Народився Борис Грінченко на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії (нині Сумська область) у родині відставного офіцера із збіднілих дворян. Вдома батько спілкувався російською мовою, хоча він знав українську, але вживав її лише з селянами. Борис Грінченко грамоті навчився в 5 років, перечитав всю батьківську бібліотеку, почав писати вірші спочатку російською, а під впливом «Кобзаря» Тараса Шевченка українською мовою.

Навчатися Борис Грінченко вступив до Харківської реальної школи. На той момент Харків був активним містом з антицарською діяльністю народників.

Бориса Грінченка у шістнадцять років заарештували за читання та поширення заборонених царським урядом видань. Кілька місяців його тримали у в'язниці. Грінченкові заборонили навчатись у вищих навчальних закладах. Після звільнення Борисові довелося залишити навчання і самому почати заробляти на життя.

Здобута самоосвіта дозволила Борисові Грінченку скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті і розпочати освітньо-педагогічну діяльність. Учителював він у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини.

У 1888 році він склав власний буквар, за яким і навчав дітей. А вже за рік підготував книжку для читання «Рідне слово». Через те, що у школі бракувало підручників, Грінченко також писав свої оригінальні твори, робив переклади відомих творів.

У 1902 році Борис Грінченко переїхав до Києва. Тут разом із дружиною Марією Загірною він трудиться над укладанням вершинної своєї праці – чотиритомного «Словаря української мови» (1907 – 1909). Цю визначну роботу було відзначено академічною премією. За 2 роки він упорядковує чотиритомний словник, який налічує близько 68 тисяч слів. Як для початку 20-го століття це був найповніший і лексично найдосконаліший український словник. А сучасний одинадцятитомний словник української мови подає вже близько 134 тисячі слів.

Борис Грінченко став одним з організаторів і першим головою Київського товариства «Просвіта», був активним діячем «Братства Тарасівців», очолював ліву течію Української демократичної партії.

Грінченко багато писав, його твори регулярно друкувалися в журналах та альманахах. Творчий доробок Грінченка – близько 50 оповідань та повістей. Також він писав поезію, драми на історичні теми: «Степовий гість», «Ясні зорі». Перекладав твори Гете, Шиллера, Гюго та інших. Крім того, укладав збірки народної творчості, писав педагогічні праці, а також критичні огляди тогочасного суспільного стану у своїх «Листах з України Наддніпрянської». Ще Грінченко був активним дописувачем критико-бібліографічного відділу журналу «Зоря», в якому публікував свої зведені праці з поточної бібліографії під назвами «Новості української літератури» та «Нові українські книжки».

Родина була підтримкою всієї діяльності Грінченка. Зі своєю дружиною він познайомився на літніх курсах для вчителів. Марія Гладиліна на той момент вже наслухалася розповідей про наполегливість Грінченка у вчительській праці, про мужність під час ув'язнення, про любов до України. І першим, кого вона зустріла на заняттях, був саме Борис Грінченко.

У подружжя народилася донька Настя, яка з часом обрала революційний шлях та брала участь у збройних виступах в роки першої російської революції. Її арештували. На початку 1906 року у Насті розвинувся туберкульоз, за два роки вона померла, а після неї і її син – єдиний внук Бориса Грінченка.

Ці події вплинули і на стан здоров'я Грінченка. Підірване сухотою здоров'я письменника (наслідки харківського ув'язнення) не витримало напруженого, безперервного ритму. У вересні 1909 року він виїхав на лікування до Італії, а 6 травня 1910 року помер. Цікаво, що сучасні українські вчені підрахували: аби стільки встигнути зробити за короткий вік (47 років), скільки спромігся зреалізувати Грінченко, – слід було спати максимум три-чотири години на добу! А головне, на ниві національної культури працювати кожен Божий день. Як і належить особистості часів національного Відродження.