Буденності війни і письменницькі здобутки Віталія Запеки

Не секрет, що Віталій Запека любить обніматися з розгону. Але той розгон характерний не тільки для обнімашок. З розгону він увірвався й у літературу. Стимулююче кредо «Вчиця ні коли ніпіздно!» зробило його фотохудожником, письменником, драматургом, кінорежисером… чекаємо продовження.

До речі, Віталій Запека був у довгому списку претендентів на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка (2021) за роман «Цуцик». Він – лауреат Міжнародної літературної премії «Воїн світла» (2021) за роман «Герої, херої та не дуже»; премії імені Якова Гальчевського (2021); премії імені Ірини Вільде (2021) за роман «Цуцик»; премії ім. Всеволода Нестайка за книжку «Полінка».

Для себе Віталій визначив письменницьку планку – 10 книг. Він переконаний, що вони мають бути якісними, щоб їх читали люди. Уже 6 книг вийшли в світ, а ще є 15 рукописів. Видані книги не просто читають, а зачитують, їх перевидають, перекладають. То, може, планку варто підняти? Будемо сподіватись, що так і буде.

Двогодинна зустріч з Віталієм Запекою, що пройшла в бібліотеці-філії № 7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, промайнула дуже швидко. Спочатку – розповідь про військові будні сержанта Віталія Запеки (позивний «Спілберг»), який воює з дронами-камікадзе. Потім – про письменницькі здобутки та особливості написання і видання кожної книги. Все присмачено його неповторним гумором та найнесподіванішими життєвими ситуаціями.

Роман «Цуцик» видавали в рекордний термін (1 місяць 21день), бо видавці боялися, що автор передумає і відбере рукопис.

Книга «Герої, херої та не дуже» – частково біографічний твір. Той герой, що щось натворив і кудись вляпався, то автор. Про героїчне, добре, корисне – то про його побратимів.

Книги про Полінку писав для своєї внучки, але ними зачитуються купа дідусів і бабусь зі своїми внуками.

Книга «Бабах на всю голову» писалася по гарячим слідам після рашистського вторгнення, щоб зберегти унікальні події, що відбувалися з нами. Немає назв населених пунктів, імен героїв, але скільки знайомого і спільного для кожного українця.

Книгу «Абсурд» Віталій вважає головною і наймудрішою з написаного. Це антиутопія, яку порівнюють з «Процесом» Кафки та «1984» Джорджа Орвелла. Це застереження автора не піти дорогою рашки, озвучене ще в 2015 році. А фінал книги відкритий для роздумів.  Над книгою роздумують, вона не відпускає… як не хотілося відпускати і нашим читачам Віталія.

А ще були подарунки від волонтерів, підписання книг для шанувальників, обов’язкові обнімашки і очікування нової зустрічі.