20 лютого 2024 р.

Україна в житті та творчості польського письменника Ярослава Івашкевича

Польський письменник, перекладач і громадський діяч Ярослав Івашкевич народився у селі Кальник Київської губернії (тепер Вінницької області) в родині колишнього учасника польського Січневого повстання 1863 року Болєслава Івашкевича.

Дитинство і юність Івашкевича пройшли на Україні. На два роки після смерті батька сім’я з 8-річним Ярославом переїхала до Варшави, а повернувшись, оселилася в Єлисаветграді (зараз – Кропивницький). Там проживали їх родичі Шимановські.

Кілька років (1903 – 1905 , 1907) Ярослав Івашкевич щасливо проводив літні місяці у Тимошівці – маєтку Шимановських на Черкащині.

Але не тільки радощі Тимошівки перепадали поетові влітку: з 15-річного віку він давав уроки по садибах Наддніпрянщини та Поділля, де ставав свідком старосвітських традицій, придивлявся до побуту та звичаїв, які ляжуть згодом в основу його творів.

Ще двічі (1912, 1913) він перебував там тривалий час і тісно спілкувався із двоюрідним братом, композитором Каролем Шимановським. Музика, мальовнича природа, непересічне оточення – це відтвориться в поезії Івашкевича.

До місць раннього дитинства, курганів, сліпих лірників та інших дитячих образів він повертатиметься впродовж усього життя. Навіть його донька Марія, яка вже життя провела у Варшаві, коли їй було вже за дев’яносто, з пам’яті залюбки наспівувала українську пісеньку, яку пам’ятала з дитинства.

Єлисаветградське дитинство закінчилося з переїздом до Києва, в якому Ярослав вступив до шостого класу Четвертої київській гімназії. Деякі гімназійні товариші мали великий вплив на формування його світогляду, як-от Микола Недзведський, що згодом став композитором. А також Юра Миклухо-Маклай, племінник відомого антрополога й мандрівника. Ярослав відвідував садибу Миклух у Малині на Житомирщині, де бачив екзотичні речі, привезені з подорожей.

З 1908 року підліток Ярослав робив регулярні щоденникові записи. Перший том виданих через багато років «Щоденників» буде присвячений Києву.

Згодом Ярослав Івашкевич вступив до Київського університету святого Володимира, проте навчання на юридичному факультеті було юному поету не до душі.

В 1913 році Ярослав Івашкевич вступив до Київської консерваторії. І саме тоді остаточно вибрав мову творчості – польську, бо досі писав почасти й російською. Однак усе життя він звертався до української мови, аби точно передати свої враження, знайти влучне слово.

Як письменник Ярослав Івашкевич дебютував в 1915 році в новоствореному київському польськомовному часописі «Перо» з віршем «Ліліт», на який юнака надихнула вчителька київської гімназії Лідія Лапіна.

А перша збірка «Oktostychy», яка вийшла вже 1919 року у Варшаві складалася переважно з текстів, написаних в Україні. Тоді там процвітала група «Скамандр». До речі, Ярослав Івашкевич був одним із її засновників.

Від’їхавши до Польщі в 1918 році, в часи післяреволюційної негоди, Ярослав Івашкевич не тільки змальовував Україну в своїх творах, але й не поривав зв’язків з українською інтелігенцією і сприймав вимушену розлуку з Україною як втрату. У вірші «Серенада», написаному через багато років у Палермо (збірка «Круглий рік», 1967), пишається, що він родом із України.

Після довгої перерви Ярослав Івашкевич відвідує Україну в 1958 році, вже як голова Спілки польських письменників. Він знайомиться з Миколою Бажаном і протягом наступних двох десятиліть приїжджає ще п’ять разів (роки 1964, 1965, 1969, 1974, 1977), спілкується та листується також із Миколою Упеником, Юрієм Щербаком, Дмитром Павличком та іншими літераторами.

Одним із найкращих творів Івашкевича на українську тематику вважають повість «Заруддя», де письменник змалював переплетення українських та польських родів, спільну залежність від Росії, що своєрідно поєднала два народи за такий тривалий період неволі.

А повість «Місяць сходить» вважається однією з найбільш «українських» завдяки центральноукраїнському топосу та гімназійним товаришам Івашкевича, що стали прототипами її героїв.

Та не тільки Наддніпрянська Україна відбилася у творах Івашкевича, й Гуцульщина в нарисі «Під Говерлою». Також Івашкевич передав захоплення Східними Карпатами у «Книзі моїх спогадів». Поетична проза Івашкевича яскраво втілила його замилування ландшафтами дорогою від Коломиї до Ворохти вздовж Прута, а ще – барви та запахи Чорногори.

Існує незавершена книга Ярослава Івашкевича «Подорож Україною», яка писалася у міжвоєнний час. Зберігся вступ та частини «Дашів» (місце поховання батька) і «Верхівня». Відомо, що в планах були й розділи «Кальник», «Іллінці» (тут майбутнього письменника хрестили), «Ставище», «Гайворон».

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ до 130-річчя з дня народження Ярослава Івашкевича.

Немає коментарів:

Дописати коментар