Український громадський діяч, письменник, видавець Василь Костьович Королів (Старий) народився у містечку Ладин Прилуцького повіту Полтавської губернії у сім’ї священика. У радянських енциклопедіях про нього не згадувалось, бо він – емігрант. А ще він був членом Української Центральної Ради від Товариства Українських Поступовців (ТУП) – таємної політичної і громадської організації українців в Російській імперії, членом Київського губернського виконавчого комітету Ради об'єднаних громадських організацій, одним із фундаторів та головою Товариства шкільної освіти, членом ради Київського товариства «Просвіта». В 1919 році Королів-Старий відряджений з дипломатичною місією УНР до Праги, де й залишився до кінця життя.
До речі, раніше
заговорили і почали друкувати в незалежній Україні твори Наталени Королеви,
його дружини. Саме Королів-Старий її зробив українською письменницею, бо
народилася вона в Іспанії, росла у Франції, а в 30 років Наталена зійшлася з
письменником на щасливе життя і спільну творчу працю.
Королів-Старий навчався
в Полтавській духовній семінарії, де познайомився з Симоном Петлюрою і підтримував
цю дружбу довгі роки, а згодом (1930 року) опублікував про
це спогади.
По стопах свого батька
юнак не пішов, закінчив Харківський ветеринарний інститут і працював
ветеринарним лікарем.
Ще в дитячому віці Королів-Старий
вирішив бути письменником, малярем і лікарем. Свою постанову вповні виконав у
всіх трьох напрямах.
Письменницькі спроби
почав у 14 років, а загалом працював у понад 50-х часописах, написав 100 книжок
і брошур. Його статті, новелі й оповідання друкувались в українській пресі
України, Галичини, Буковини, Карпатської України, в Америці й у різній еміграційній
пресі.
Визначні літературні твори Василя Короліва-Старого – це цікаві, живі, глибокі змістом, повні тепла й
прихильності, оповідання з життя православного духовенства та оповідання з
життя дітей для дорослих, література для дітей і молоді. Відомий роман «Чмелик»
має підзаголовок «Навколо світу» і розповідає про долю юнака з Полтавщини, який
змушений покинути рідну землю, блукати по світу, зазнаючи поневірянь скитальця.
І хоча сяк-так владнав він своє життя в Австралії, туга за батьківщиною не
полишає його. Врешті герой книги повертається в Україну.
Серед літературної і
публіцистичної діяльності не забував Королів і про наукову працю у своєму фаху –
ветеринарії. Найважніша робота – це «Скотолічебник» (багато накладів у великих
тиражах) – книга, що дістала 4 медалі від земств, а на її видання дало гроші
царське міністерство, дарма, що була вона написана українською мовою, і
домагалося від автора дозволу на московський переклад, але такого дозволу не
дістало. Крім того написав він п’ять підручників. Також вартісні його брошури
«Як вибирати коня», «Про домашню птицю», «Кролики і кози».
Відомий Королів-Старий
і своїми малярськими творами, зокрема серією малюнків природи та побуту
Закарпаття та іконами, написаними для церков цього краю. Фундаментальною
малярською його працею слід вважати розпис василиянської монастирської церкви в
с. Імстичево. При розмальовуванні церков, сидячи цілими годинами на стінах,
дуже часто на продувах, не раз простуджувався та перемерзав, що підірвало його
здоров’я та скоротило життя.
Один з найвизначніших
його творів – спогади «Згадки про мою смерть». У книзі Королів-Старий не тільки
описує ті випадки зі свого життя, коли він був на волосинці від смерті, а й
роздумує над долею українського народу, причинами програшу визвольних змагань
1917 – 1921 років.
«Василь Королів-Старий
був універсалістом, бо різнобічно був здібний, як рівнобічно багата і щедра
українська земля, що видала його на світ. Усі його твори пронизує здоровий
осілий дух української землі, що глибоко вріс у неї корінням, той дух, що споює
всі українські покоління впродовж віків – від Володимирових часів аж до
останніх днів», – так писали в некролозі «Краківських вістей» після смерті письменника.
Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ до 145 річниці з дня народження Василя Короліва-Старого.
Немає коментарів:
Дописати коментар