29 лютого 2024 р.

Літературна діяльність Людмили Таран є викликом сучасності

За плечима у поетеси, прозаїка, журналістки, критикині та літературознавиці Людмили Таран – чималий творчий доробок. Збірки поезії та прози, есеї, участь у антологіях, численні інтерв’ю.

Народилася вона на Київщині у селищі Гребінки. Освіту здобула в Київському державному університеті, також вивчала чеську філологію у місті Брно.

До літератури тяглася змалечку, її захоплювали спокійні ліричні оповіді. Перші кроки як письменниця Людмила зробила у шкільні роки, коли подавалася на місцеві конкурси. І цей старт був дуже вдалим, адже не помітити її поетичний талант було складно. Пізніше вона почала видаватися, а її доробок відразу полонив читачів та критиків. Твори Людмили Таран зробили авторку членом Національної спілки письменників України та членом Асоціації українських письменників.

Вона працювала вчителькою, музейним працівником, керівником прес-центру Національного університету «Києво-Могилянська академія», редактором відділу часопису «Українська культура», оглядачем газети «Вечірній Київ»

Людмила Таран нагороджена Орденом Св. великомучениці Варвари, лауреат мистецької премії «Київ» ім. Євгена Плужника (2005), премій ім. О. Білецького (1996), ім. Василя Мисика (1996), фіналістка рейтингу «ЛітАкцент року – 2009» (роман «Дзеркало Єдинорога»).

В 2023 році Людмила Таран стала номінантом на Шевченківську премію – 2023 зі збіркою новел «Айвенко, або Чоловіки – це…».

А ще в її творчому доробку такі книги: «Молодіста», «Яблуня», «Остання жінка, останній чоловік», «Прозорі жінки», «Артеміда з ланню та інші новели», «Анна-Марія та інші новели», «Жіноча роль», «Любовні мандрівки», «Тіло чи особистість?», «Ніжний скелет у шафі», «Книга перевтілень», «Колекція коханок», «Жінка і чоловік: долаючи стереотипи», «Жінка як текст. Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко. Фрагменти творчості й контексти», «Гороскоп на вчора і на завтра», «Оборона душі», «Крокви», «Енергія пошуку», «Офорти», «Глибоке листя».

Літературна діяльність Людмили Таран є викликом сучасності, бо усі персонажі тут справжні, зі своїми душевними травмами та пороками. Авторка часто кидає виклики й своїм героям та є дещо безжальною до них,  бо намагається через їхні вчинки та реакції вибудувати життєві орієнтири та оголити певні проблеми.

Людмила Таран починала творчу діяльність з поезії. З початком війни вона знову написала цикл поезій. «Мене саму дуже здивувало: давно не бралася за вірші. А тут вихлюпнулося», – говорить вона в одному із інтерв’ю.

У добірці віршів «Закривавлена земля. Вірші у час війни» Людмила Таран розмірковує над тим, як українському суспільству жити з ранами, що їх щодня залишає в нашій свідомості воєнна реальність. Тут переплітаються теми травм і болю, прагнення справедливого покарання та жаги помсти.

Ножі попрати, відбілити землю

Від крові і ненависті. Куди,

Куди повідлітали їхні крила,

Відірвані від золотистих тіл?


У серці – стріли, кулі та багаття.

І вертикально

захололий

степ.

А смерть ізвідти вцілила, де Каїн

Розмножився, немов

мерзенна тать.


Ці дні тверді, як викувані з криці.

А ночі зібгані, немов папір.

…Хто напоумив цей зміїний рід

Забути про Господній гнів і помсту?

Немає коментарів:

Дописати коментар