1 квітня виповнюється 215 років з дня народження письменника, нашого земляка Миколи Васильовича Гоголя. Хоча він і писав російською мовою, та матеріал, з якого складається його творчість, був переважно український. «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород», «Тарас Бульба», «Мертві душі» – тут змальовано його рідний край – Полтавщину, яку він завжди і всюди носив у своєму серці.
В одному із сіл на Полтавщині серед неповторної української природи, стоїть одноповерховий будинок з чотирма дерев’яними колонами, поруч із ним – невеликий флігель. Тут, у колишній Василівці (нині с. Гоголеве), жив Микола Васильович Гоголь (1809 – 1852). У цьому мальовничому куточку пройшли його дитячі та юнацькі роки. Тут він відкрив світ, сповнений зворушливих, сумних і веселих легенд, поетичної фантазії.
2 вересня 190 років тому вийшла перша частина «Вечорів на хуторі біля Диканьки» українського письменника Миколи Гоголя. Служба в Департаменті державного господарства в Санкт-Петербурзі не давала достатніх прибутків і це змусило молодого чоловіка підробляти письменництвом. А підвищений інтерес передової пітерської публіки до народних тем визначив напрямок роботи Гоголя. Багато необхідного матеріалу про українське село, детальні описи звичаїв, обрядів, побуту та нарядів різношерстої сільської публіки йому надсилали мати і сестри.
Колорит звичаїв і обрядів, життя і побуту старожитнього українського села, які стали основою восьми повістей «Вечорів на хуторі біля Диканьки», свого часу зробили 22-річного письменника-початківця Миколу Гоголя відомим і популярним. А зараз цей твір, як і інші твори письменника, уже належить до шедеврів світової літератури.
