Сумні спогади про Іловайськ

26 травня в читальному залі бібліотеки-філіалу №7 для користувачів старшого покоління було проведено годину патріотизму «За скупими рядками споминів : Іловайськ».

     Книга Євгенія Положія «Іловайськ», яку презентували на заході,  вийшла у річницю подій в серпні – вересні 2014 року. Вона присвячена бійцям, загиблим в «Іловайському котлі», а художній текст її написано за мотивами історій солдат та офіцерів, що вижили в цьому горнилі українсько-російської війни на сході України. Презентуючи книгу, ведучі заходу Тетяна Куслій та Людмила Заливча, розповіли не тільки історію створення книги, але й історії героїв повістей, яких у книзі 16.

     Ще одна книга, про яку йшла мова на заході «Іловайський щоденник», її автор учасник події під Іловайськом, доброволець батальйону «Дніпро -1» Роман Зіненко. Це не художній текст, але і не хроніка, а просто розповідь очевидця, який залишився живим.

     Нікого не залишила байдужим розповідь Ігоря Олександровича Мочалова про свого сина – добровольця батальйону «Донбас», розвідника-санітара Олександра Ігоровича Мочалова,  який загинув під Іловайськом 29 серпня 2014 року, загинув рятуючи своїх поранених товаришів. Батько впізнав сина на відео, яке виклав на «Ютубі» один із сепаратистів, який знімав ту місцевість відразу після бою. Поряд із Сашею лежала санітарна сумка і розсипані ліки, свій обов’язок він виконував до останнього подиху.

                                                                                       

Хвилюючою була розповідь батька про те, як він майже півроку розшукував тіло сина, як робив аналіз ДНК  і тільки 7 лютого 2015 року Олександра перепоховали в Полтаві на Алеї Героїв на Боженківському кладовищі.

    Указом Президента України за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олександр Мочалов нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
       На фасаді Полтавської ЗОШ № 38, випускником якої був Олександр Мочалов,  встановлено пам’ятну дошку. А колектив бібліотеки пообіцяв батьку загиблого оформити стенд про сина.  До речі Олександр проживав на Половках, де зараз і проживають його батьки.

    Одим із героїв книги «Іловайськ» став наш земляк, учитель фізкультури із Гадяча, санітар  Володимир Донос. Про цього мужнього бійця, історію його визволення з полону розповів волонтер Іван Миколайович Данилевський, який допомагав і підтримував дружину Володимира в ті тяжкі хвилини, коли той перебував не тільки в полоні, але й боровся за життя, адже йому ампутували ногу.

Іловайськ – не тільки трагічна сторінка нашої історії, але й героїчна, про події в яких переплелися мужність і патріотизм, біль, гідність і героїзм, потрібно говорити і пам’ятати.