27 серпня виповнюється 120 років від дня народження українського письменника Юрія Яновського (1902 – 1954). Складний і важкий, іноді й суперечливий творчий шлях пройшов Юрій Яновський, шлях, будні якого були сповнені пристрасної творчості й горіння. Девізом його стали крилаті слова Еміля Золя: «Ні дня без рядка».
Народився письменник у селі Майєрове Єлисаветградського повіту
Херсонської губернії у хліборобській родині. Його світобачення формували безмежні
українські степи, працьовита селянська родина, яка в пошуках кращого життя
переїхала до Єлисаветграда, коли малому Юркові ледве виповнилося шість років.
Розлука із степовою домівкою, а згодом надто раціоналістичне для мрійливого
хлопця навчання в народному та земському реальному училищах, студентські будні
в Київському політехнічному інституті зміцнювали в майбутнього письменника
почуття туги за чимось втраченим, виробляли потяг до незвичайного й настроювали
його на пісенно-бентежний лад.
Форму художнього
вираження своїх романтичних уявлень про світ письменник шукав наполегливо. У
студентські роки пише вірші й читає їх на зібраннях інститутської літстудії, а в 1922 р. публікує перший свій вірш
(російською мовою) «Море». У 1924 р. майже одночасно з'являються в газеті
«Більшовик» його вірш «Дзвін» і новела «А потім німці тікали», написані вже
українською мовою.
До віршування Ю. Яновський повертатиметься протягом усього життя, але опублікував він лише одну
поетичну збірку «Прекрасна Ут» (1928).
Хоча Ю. Яновський і
називав себе поетом, який інколи пише прозу, літературне ім'я його увійшло до
літератури завдяки прозі. Була вона по-справжньому поетичною, як і притаманно
прозі романтиків.
Значним кроком стала
романна проза письменника, з якою він виступив у кінці 20-х. На цей час
Ю. Яновський уже повністю зайнявся літературною працею, яку поєднував з роботою в пресі, йому
довелося також працювати редактором на Одеській кінофабриці. Тут щаслива доля
звела письменника з молодим тоді кінорежисером О. Довженком, тут же він
спробував свої сили в кіносценарній справі, але найбільшим набутком став роман
«Майстер корабля». Почав він писати його в Одесі, а завершив і видав у Харкові
(1928).
У романі «Чотири шаблі»
(1931) показано могутню стихію національно-визвольного руху в Україні в
революційний час та його трагічні наслідки. Така тема в українській літературі
була порушена вперше. Твір складається із семи розділів (пісень). Таким чином,
письменник започаткував в українській літературі новий різновид роману — роман
у новелах.
Після появи 1935 р.
роману в новелах «Вершники» письменник став досить відомим. Цей твір узагалі
протягом довгого часу вважався вершинним здобутком митця. У ньому
розповідається про братовбивчу війну в Україні 1919 р., яка стала початком
трагедій, що випали на долю українського народу після революції 1917 року.
Юрій Яновський залишив нам
багатожанрову спадщину: 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири
романи, сім п’єс, а ще кіносценарії, публіцистику. Його справедливо називають
сміливим новатором в українській літературі XX ст. Він — один із найяскравіших
представників неоромантичної течії в ній. У царині як змісту, так і форми
художніх творів ніколи не прагнув ходити чужими стежками, відкидав усталені
схеми, банальності, трафарети.
Твори письменника й
сьогодні захоплюють читачів, уселяють у них мужність, приносять незвичайну
радість, щирий захват.
Немає коментарів:
Дописати коментар