Лопе де Вега – людина бурхливих пристрастей, невичерпної енергії та авантюрного складу характеру

Лопе де Вега — іспанський драматург, діяльність якого належить до так званого «золотого століття» іспанської літератури. Сучасники називали його «дивом природи». Адже його перу належать більше ніж півтори тисячі п'єс, причому всі вони написані віршами, — рекорд, здається, ніким не побитий. Ні над жодною зі своїх п'єс Лопе не працював більше трьох днів, а більшість писав протягом 24 годин. Актори в буквальному розумінні стояли у нього за спиною — не встигало чорнило висихати на рукописі, як вони вихоплювали написане та поспішали з ним до театру.

Наприкінці свого життя сам Лопе де Вега визначав кількість написаних ним п'єс цифрою 1500. У складеній Монтальбаном незабаром після смерті драматурга його біографії йде мова про 1800 комедій та 400 «священних дійств». На сьогоднішній момент у друкованих виданнях та рукописах відомо 426 комедій та 48 «дійств», які, без сумніву, належать перу Лопе де Веги.

З дитинства хлопець був надзвичайно обдарованим. Уже в п'ять років він почав писати вірші, причому настільки захопився цим заняттям, що, як згадував пізніше його друг Хуан Перес де Монтальбан: «...поки не навчився писати, ділився сніданками із старшими учнями, щоб вони записували те, що диктував Лопе».

В житті Лопе де Вега – людина бурхливих пристрастей, невичерпної енергії та авантюрного складу характеру, протягом свого довгого життя він випробував на собі всі можливі і неможливі пригоди. Його позбавляли громадянства, судили, він сидів у в'язниці. Крім того, Лопе де Вегу можна назвати і найвизначнішим донжуаном свого часу. Про любовні пригоди знаменитого кабальєро ще за життя ходили легенди. Як стверджував його біограф Баррера: «Лопе де Вега не уявляв життя без кохання. Воно було для нього життєдайним джерелом його невичерпних фантазій». Певна річ, мова йде не лише про те піднесене кохання, яке описували у своїх безсмертних творах Данте або Петрарка. Найчастіше це було кохання пристрасного чоловіка, наділеного вогненним темпераментом, пристрасть якого потребувала негайного задоволення.

У 1609 році Лопе де Вега отримав звання «наближеного» священної інквізиції, тобто особи, яка користувалася довірою цієї страшної установи та разом з тим зобов'язаної являти собою зразок відданості католицькій церкві. Він був членом двох релігійних братств, вступив до складу релігійної організації «терціарііїв», отримав сан священика. Це все було спрямовано на те, щоб зв'язати руки одному із найвідоміших письменників країни та підкорити його творчість інтересам церковної реакції. Однак все це не врятувало драматурга від духовної цензури.

Свої твори драматург часто називав «комедіас», хоча перед глядачами проходили і трагедії, і драми, і власне комедії.

П'єси де Веги торкаються різноманітних тем: соціально-політичні драми з вітчизняної та іноземної історії, історичні хроніки («Доблесний кордовець Педро Карбонеро»), історії кохання («Собака на сіні», «Дівчина з глечиком», «Вчитель танців»). Найвідомішою п'єсою, вершиною творчості Лопе де Веги, стала народно-героїчна, соціально-політична драма «Фуенте Овехуна» («Овече джерело»). В основі п'єси — реальні події 23 квітня 1476 р., коли селяни містечка Фуенте Овехуна, обурені утисками та свавіллям командора ордену Калатрави, підняли повстання та вбили його. Героєм драми став народ. 

Головна перевага комедій Лопе де Веги — їхня життєствердна сила. Любов виступає як всеперемагаюча сила, навіть якщо вона виникає з ревнощів чи нехтування. Звичайно, в комедіях багато утопічного в погляді на людину, але в його драматургії відобразилися найкращі ренесансні традиції в час кризи гуманістичного світогляду.