понеділок, 21 листопада 2022 р.

Україну не поставити на коліна

 Вірш «Україні» був написаний більше двадцяти років тому Володимиром Михайловичем Писаренком (1940 – 2014), журналістом, поетом з Великобагачанщини, членом Національної спілки журналістів України, членом Полтавської спілки літераторів, автором п’ятьох збірок.

Хочеться, щоб він ознаменував сьогоднішнє свято - День Гідності та Свободи, бо передає біль і гордість за нашу рідну країну та звучить як ніколи актуально.

Їх багато було.

Їх ще є і ще буде немало,

Тих, що смерті хотіли

твоєї колись і тепер.

Що хотіли тебе

на коліна поставити, мамо.

І у серце гаряче

свинцем розстріляти тебе.

Тільки ти не скорилася

чорним розбійницьким ордам

Не схилилась, впокорена,

до ворожих запилених ніг.

Встав народ-богатир,

волелюбний, сміливий і гордий,

І в кривавій борні

Материнську свободу зберіг.

Їх багато було,

що синів твоїх, гордість і славу,

Гнали в шахти Сибіру,

на Колиму, в Магадан.

Пам’ятають про це у Тернополі,

Львові, Полтаві.

Де їх могили?

Лиш сосни шумлять і бур’ян.

Рідну мову твою

так хотіли вони розтоптати,

Щоб не чути було її

в селах, містах, хуторах.

Майже в кожному місті

є маленькі свої Куропати,

Майже в кожній сім’ї

біль горить від неміряних втрат.

Та не з каменю ми

В наших жилах кров – не водиця.

Серця в нас гарячі.

І дужий потиск руки.

Наша рідна матусе,

ми ще будем тобою гордиться,

Ми ще славу твою

пронесем крізь тривожні віки.

В нас не зламна віра.

І надія іще не погасла.

Ми йдемо

і упевнено будемо йти до мети.

Україно моя!

Незалежна

блакитна,

прекрасна!

Від тебе ріднішої

в світі ніде не знайти!

Немає коментарів:

Дописати коментар