Перегляд сучасного фільму, присвяченого українським добровольцям

Щороку у другу суботу вересня святкують День українського кіно. Фактично це свято є професійним днем працівників кінематографії і з'явилося з виходом президентського указу 12 січня 1996 року. Кіно – це мистецтво, яке здатне формувати національну свідомість, протистояти ворожій пропаганді та доносити правду через екрани. Незважаючи на те, що це професійне свято – відзначити його може кожен українець.

Цього року 10 вересня також виповнюється 130 років з дня народження Олександра Довженка, який є класиком світового кіно, фундатором українського поетичного кіно, режисером, письменником, драматургом, художником.

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми Олександра Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня.

Сценарій Олександра Довженка «Україна в огні» Сталін спочатку сприйняв схвально, а потім його було піддано розгромній критиці, а автора – шельмуванню. Одною з причин цього, про що Довженкові натякнули, було те, що у сценарії нічого не було сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом.

Режисера звільнили з посади художнього керівника Київської кіностудії, викреслили зі складу всеслов'янського комітету й комітету присудження Сталінської премії, а також зі списків майбутньої Художньої ради. Усім органам цензури було надіслано директиву не публікувати твори Довженка, а за ним самим було встановлено пильний нагляд спецслужб. До речі, до 30-ї річниці Незалежності України було здійснено двохтомне видання книги «Олександр Довженко. Документи і матеріали спецслужб».

Багаторічна туга за рідною землею позначилась на моральному стані Довженка, він рвався до України, але марно, туди він мав право їздити у відрядження, а ось жити мав у Москві.

Під час поховання Довженка на Новодівочому кладовищі в Москві за державний кошт до могили вкинули грудочку рідної землі зі словами «Земля, по якій твої ноги ходили, нині теплом тебе приймає». На могилі написали російською: «Умер в воскресенье». Більшість людей, які приходять до нього, читають останнє слово як «воскресіння».

Всупереч війні відбувається воскресіння і нашого українського кінематографа. Завдяки розвитку технологій та зменшенню витрат, значно збільшується кількість короткометражних фільмів. В український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців. З'являються колективні проекти українських режисерів «Арабески», «Україно, goodbye!», «Вавилон'13». Разом з занепадом централізованої кіноіндустрії розпочинається розвиток незалежних кіностудій, фірм-дистриб'юторів та мережі кінотеатрів.

До Дня українського кіно для користувачів бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки ПМТГ було проведено бесіду про життя і діяльність Олександра Довженка та перегляд сучасного українського короткометражного фільму «День рішення», який присвячений українським добровольцям і відгукнеться кожному українцю.

Його зняв 17-річний Олександр Василів, продюсер і сценарист фільму Микола Смеречук. Олександр родом із села Росільна, що на Франківщині, на честь свого села він назвав YouTube-канал «Rosilna Production». Сашко навчається в 11 класі та мріє, аби на його роботу звернув увагу Квентін Тарантіно.

Свій шлях режисера хлопець почав ще в 10 років, коли бабуся прислала йому з-за кордону стареньку професійну камеру. Сашко зняв свій день народження, цінні для нього моменти з рідними та змонтував їх. На той час старший брат хлопця працював оператором, тому навчив його базової зйомки та монтажу.

Перший фільм «Пригоди Святого Миколая» знімав разом з однокласниками. Після чотирьох серій першого фільму хлопці вирішили не зупинятися та зняти екранізацію «Пригод Тома Сойєра». Після нього – «Талісман» і «Щоденник». У всі фільми Сашко вкладав певний сенс, надавав їм соціального значення. Наприклад, у стрічці «Талісман» головний герой має можливість загадати бажання, тому загадує перемогу України та завершення війни.

Прем’єрний показ фільму відбувся 24 лютого 2024 року у кінотеатрі «Люм’єр» в Івано-Франківську. Тоді після перегляду фільму глядачі гучно аплодували і плакали. Плакали і глядачі в нашій читальній залі. А Олена Іванівна Цубер включила на телефоні останній запис розмови з своїм сином Іллею Цубером, який добровольцем пішов на війну. Він її колядкою вітав з Різдвом Христовим, а через декілька днів прийшла звістка, що його немає в живих.

Юний режисер Олександр Василів говорить: «Я пишаюся фільмом і тим, що досягнув своєї цілі та зробив ту роботу, яку не соромно показати іншим – і дорослим, і малим. Пишаюся, що ми зняли актуальний фільм про військових, і що його подивилися вже багато людей. Це саме та моя стрічка, яка знайшла відгук у серцях людей».

Маємо надію, що цей хлопець досягне успіхів, адже мріє своє життя присвятити кінематографу, і стане послідовником свого тезки Олександра Довженка.