Петро Гулак-Артемовський залишив після себе не лише багату літературну спадщину, а й приклад відданого служіння українському народові

27 січня виповнюється 235 років від дня народження Петра Петровича Гулака-Артемовського (1790 – 1865) – українського письменника, поета, байкаря, перекладача, громадського діяча, представника українського романтизму. Працівники бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ цим дописом нагадують про те, що він залишив після себе не лише багату літературну спадщину, а й приклад відданого служіння українському народові.

Початок творчої діяльності Петра Гулака-Артемовського припадає на 1817 рік, коли він переїхав до Харкова, де почав працювати вчителем французької мови у Харківському університеті. Він активно пише, перекладає та публікує твори. Його творчість перебувала під впливом Жана де Лафонтена, Адама Міцкевича, а також українського народного фольклору. Гулак-Артемовський прагнув зробити українську літературу ближчою до європейської, використовуючи байку, сатиру та гумор як основні жанри.

Першим значним успіхом у 1818 році було написання байки «Пан та Собака», яка стала справжнім проривом у його творчості. Ця байка, крім гумористичної форми, мала соціально-критичний зміст: вона викривала жорстокість поміщиків і несправедливість кріпосного права. Твір здобув широку популярність і став символом його ранньої творчості.

В Харкові Гулак-Артемовський активно спілкувався з письменниками й культурними діячами, товаришував з Григорієм Квіткою-Основ’яненком, польським поетом Адамом Міцкевичем, Яхненками та Симиренками. Це місто для нього стало центром його творчого життя, адже тут працював університет, а також діяли літературні гуртки, які підтримували українську культуру.

Гулак-Артемовський став автором віршів, байок, романтичних балад, заклавши в українську літературу основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади й подав приклад майстерного віршування. Він використовував живу народну мову, роблячи свої твори доступними широкому загалу. Його твори відзначалися багатошаровістю: крім гумору, в них приховувався глибокий суспільний зміст.

Гулак-Артемовський відіграв ключову роль у розвитку освіти в Україні. У 1825 році він став професором Харківського університету, де викладав історію, географію, статистику та літературу. В 1841–1849 роках, обіймаючи посаду ректора Харківського університету, сприяв покращенню навчального процесу, розширенню доступу до освіти й упровадженню новітніх методів навчання. Під час його керівництва університет став важливим осередком наукової та культурної діяльності в Україні.

Гулак-Артемовський бачив свою педагогічну діяльність не лише як професію, але й як спосіб служіння суспільству. Він виховав покоління студентів, які згодом стали активними учасниками культурного та наукового життя України, що сприяло формуванню української інтелігенції.

У 1849 році Петро Гулак-Артемовський залишив посаду ректора Харківського університету. Однак він продовжував залишатися поважною фігурою в освітньому середовищі, активно спілкувався з друзями та колегами. Його методи викладання та бачення освіти вплинули на багатьох студентів, які згодом стали видатними діячами української культури та науки.

Смерть Петра Гулака-Артемовського 13 жовтня 1865 року стала великою втратою для української культури. Гулак-Артемовський був визнаний ще за життя, але його внесок у літературу й культуру став ще більш цінним після смерті. Його твори продовжують вивчати як приклад класичної української літератури. Він залишив глибокий слід у серцях своїх сучасників і наступних поколінь письменників, педагогів та громадських діячів.