Олеся Чайка пісні проживає і пропускає крізь душу

В бібліотеці-філії № 7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ захід «Ниткою надії» був приурочений Дню Соборності. А ще це було знайомство з цікавою і талановитою людиною, арт-волонтером, бардом Олесею Чайкою із Січеславщини з Павлограда. Вона є палким бійцем культурного фронту.

10 років пані Олеся виступає на передовій та по різних куточках України. В перші дні повномасштабного вторгнення для неї та її друзів арт-майданчиком стало столичне метро. Потім був тур по всій Україні і виступи в бомбосховищах, волонтерських центрах, військових частинах. Вона продовжує дарувати свою творчість, відвідуючи військових на фронті та в шпиталях.

Не маючи музичної освіти, не навчаючись грі на інструменті, пані Олеся співає душею. І люди, відчуваючи її щирість, відкривають їй свої душі. Затамувавши подих слухають її чарівний голос та гру на кобзі-пір'їнці, яка їй приснилася та яку вона робила в полтавського майстра Юрія Фединського.

Жінок кобзарів немає, але кобзарство не притягує легковірних, до нього тягнуться тільки глибокі натури. Олеся Чайка має дух кобзарський, а її пісні – то музика її глибокої і трепетної душі. Кожну з них вона проживає і пропускає крізь душу.

Своїми поезіями і піснями вона підтримує дух, її твори дуже щирі, бо написані з подачі небес, або в якийсь особливий момент життя.

Пісню «Ниткою надії» Олеся Чайка написала, коли було влучання в будинок її сина в Дніпропетровську. Дякувати Богу родичі залишились живі.

Гнівну поезію-послання «Стоп раша» написала ненависним кацапам, коли сиділа під вибитими дверима своєї квартири внаслідок влучання по сусідству. Вірш «До Кобзаря» був народжений в дорозі з Дніпра до Стамбулу. Народжуються чудові пісні під час перебування в діючому монастирі на Січеславщині та в дорогах під час творчих мандрів.

Пісню «Васильочки мої» Олеся присвятила 102 бригаді. Знайшлася в її репертуарі і пісня, присвячена волонтерам, саме тим, які плетуть сітки. Слова для цієї пісні написані Людмилою Горовою. До речі, пісню «Враже», також на вірші Людмили Горової, вона виконує під свою музику.

 «З вірою в Україну», – такий напис пані Леся залишила на прапорі, на якому волонтери збирають автографи військових та друзів-волонтерів.

А ще хочеться додати слова з її вірша, які звучать як девіз: «Додасться нам і стійкості, і сил, як будемо ми вірою крилаті».