Літературна діяльність зробила відомим митця Ернста Теодора Вільгельма Амадея Гофмана

24 cічня виповнюється 250 років з дня народження класика німецької літератури, композитора, художника Ернста Теодора Вільгельма Амадея Гофмана (1776 – 1822).

Гофман був напрочуд багатогранно обдарованою людиною. У музичній сфері він був композитором, диригентом, автором численних музичних творів: опер, сонат, квінтетів, тріо, однієї симфонії. Він став першим музичним критиком в Німеччині, рецензії та статті якого друкувались в журналах та газетах. Захоплений музикою Моцарта, він навіть змінює своє третє ім'я на одне з імен Моцарта – Амадей.

Природа наділила цю людину ще й талантом живописця. Гофман створював чудові театральні декорації, ілюстрації до літературних творів, портрети, пейзажні шкіци, але найчастіше звертався до карикатур, які відзначаються гротескною загостреністю і дотепністю.

Ще під час навчання на юридичному факультеті Кеніґсберзького університету Гофман пише роман «Корнати» (1795) та пізніше роман «Таємничий», які, на жаль, втрачені. Серйозно до літературної діяльності він уже звернувся в зрілому віці. У 30 років пише новелу «Кавалер Глюк» (надрукована у 1809 році), а в 38-літньому віці видає тритомну збірку новел і повістей «Фантазії в манері Калло» (1814).

Всього вісім років тривала літературна творчість Гофмана, але за цей період він встиг написати багато: новели, казки, повісті, два романи та чимало літературно-критичних статей.

Саме література зробила Гофмана відомим, бо його творчість надзвичайно самобутня й оригінальна. Не лише в німецькій, а й в усій європейській літературі жодного схожого на нього письменника не було.

На жаль, такий різнобічно обдарований митець був змушений усе життя тягнути ярмо чиновницької служби, а всі його спроби звільнитися від неї і присвятити себе мистецтву закінчувалися невдачею.

Працівники бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ хочуть звернути увагу, що в цьому році виповнюється 210 років з того часу, коли Гофманом написаний «Лускунчик і Мишачий король», задуманий як казка для дітей друга. Оригінальну казку вперше було опубліковано у збірнику дитячих історій в 1816 році, а окреме ілюстроване видання з’явилося значно пізніше, вже після смерті автора. 1840 року вийшло розкішне на свій час видання «Лускунчика і Мишачого короля» – «найдорожчої дитячої казки», як свідчить заголовок, з ілюстраціями Петера Карла Ґайслера.

Завдяки небаченій популярності «Лускунчика» цю історію знають в усьому світі, а багато поколінь асоціює казку про війну іграшок та мишей із новорічними святами. Дуже цінно, що казка про Лускунчика знайшла адаптації, зрозуміли й прийнятні для сучасних дітей, деякі автори навіть зуміли пристосувати її для наймолодшої аудиторії, перетворивши моторошні сцени на симпатичні замальовки за участі фей. Адже деякі смисли та алегорії, якщо їх не пояснювати детально, занурюючись в особливості епохи автора, радше лякають, ніж створюють атмосферу дива.

Нове музично-сценічне прочитання відомої казки Гофмана, крім знаного у світі балета Петра Чайковського, здійснив наш сучасник, талановитий композитор Іван Небесний. Автором лібрето (за мотивами казки Ернста Теодора Амадея Гофмана) та хореографом виступив знаний танцівник і балетмейстер Артем Шошин. Зараз український «Лускунчик Гофмана» успішно йде у Київській опері. Вистава – красива, святкова і розрахована для сімейного перегляду, щоб публіка отримувала задоволення у не дуже хороші часи, коли в Україні триває повномасштабна війна, розв’язана кремлівськими загарбниками.