«Заповіт» – генетичний код української нації

В тяжкі моменти свого життя кожна людина подумки звертається до найдорожчих. Для нашого Кобзаря, Генія і Пророка Тараса Григоровича Шевченка найдорожчим був український народ. Тому, коли він тяжко захворів, його звернення про поховання у віршованій формі було написане саме до свого народу.

Останній шлях Кобзаря в рідну Україну (22 травня – день перепоховання Тараса Шевченка)

         Тарас Шевченко  писав:

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Україні поховають.                        
    І справді, місце його першого поховання - на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі, але ж поет  в “Заповіті”  говорив  прямо, щоб  поховали його на Вкраїні милій, на могилі, серед  широкого степу. І тому, виступаючи з промовою під час поховання,  Пантелеймон Куліш сказав: “Будь, Тарасе, певний, що ми Заповіт виконаємо і ніколи не звернемо з дороги, що ти нам проложив”.