пʼятниця, 4 червня 2021 р.

Батько французької драматургії: П’єр Корнель

6 червня виповнюється 415 років від дня народження відомого французького драматурга, якого називають батьком французької трагедії, одним із творців класицизму у французькій літературі П’єра Корнеля.

Рання творчість Корнеля не вирізнялася глибиною, оскільки була зорієнтована на смаки відвідувачів паризьких салонів, куди прагнув потрапити молодий автор.

1633 рік приніс знайомство Корнеля із кардиналом Ришельє, він привернув до себе увагу кардинала і був включений до числа п'яти наближених до нього драматургів, через котрих перший міністр Франції хотів провадити свою політику в царині театру. Але Корнель невдовзі вийшов з гуртка драматургів.

У 1636 році Корнель написав трагікомедію «Сід». Основним її джерелом стала драматична дилогія «Юність Сіда» відомого драматурга Гільєна де Кастро. Сюжет перероблявся відповідно до класицистичної настанови: він був значно спрощений, усунені персонажі, які не беруть участі в головній дії , а дві п'єси, що входили до дилогії, перетворилися в одну, тобто події були гранично сконцентровані.

Коли «Сід» був поставлений на сцені театру «Маре», то на виставу з'їжджалася уся паризька знать. Зберігся опис цих вистав, залишений директором театру Маре: «На лавках лож сиділи такі пани, яких зазвичай бачили не інакше, як у палацових залах на стільцях із квітів. Натовп у нас був такий великий, що закапелки театру, які зазвичай слугували місцями для лакеїв, були безплатними місцями для панів з блакитними стрічками, а сцена вся була загороджена ногами знатних кавалерів.

Найвельможніші глядачі сиділи просто на сцені. У таких умовах неможливо часто змінювати декорації, на сцені майже нічого не було, й крісла виносили тільки для акторів, які зображали королів. Зал освітлювали свічками, тому в театрі панували сутінки, і актор, якщо він хотів, аби його добре бачили глядачі, мусив увесь час перебувати на авансцені та стояти (інакше його погано розрізнятимуть серед глядачів, які сидять на сцені). Це одна з причин, що пояснює, чому в творах Корнеля, зокрема в «Сіді», так мало дії і так багато слів. Але якщо немає дії, то якими ж прекрасними мусять бути слова, щоби захопити глядача! І от «Сід» став першим твором для сцени, в якому глядачі були вражені красою, величністю, гнучкістю вірша. Невдовзі Парижем поширилось нове прислів'я: «Це так само прекрасно, як «Сід»!»

Були й інші тpaгікомедiї у Корнеля – «Гopaцiй», «Цінна, або Милосердя Августа», «Смерть Помпея», «Родогуна, парфійська царівна», «Нікомед», але саме трагікомедія «Сід» стала спpaвжньoю вixoю y життi тa твopчocтi французького драматурга. Її успіх бyв вeличeзним, хоча в ті часи Фpaнцyзькa Aкaдeмiя визналa її «нeпpaвильнoю, нeзнaчнoю i нaвiть шкiдливoю з тoчки зopy cycпiльнoï мopaлi».

До речі, постановку «Сіда» (у перекладі Максима Рильського) у 1954 році здійснив Полтавський обласний музично-драматичний театр.

Немає коментарів:

Дописати коментар