Василь Герасим’юк — сучасний поет, автор багатьох збірок, що завоювали велику прихильність читачів. Цього року він святкує 65-річний ювілей. Працівники бібліотеки-філіалу №7 запрошують ознайомитися з життєвим та творчим шляхом поета.
«Народжений за день до
Спаса в степу безкрайнім за Уралом», – пише у своєму вірші Василь Герасим'юк. Дійсно, він народився в місті Караганді в Казахстані, бо
там його батьки були у засланні. У Василя Герасим’юка славний рід – дід по
батьковій лінії був командиром у січових стрільців, а по лінії матері дід був і
ройовим, і чотовим, і сотенним.
В рік народження Василя
відбувся XX з'їзд КПРС, що поклав кінець сталінській епосі. Батьки поета,
незважаючи на те, що синові було всього два місяці, повернулися на Івано-Франківщину в село Прокураву.
Це повернення, можливо,
навіть врятувало життя Василеві. Адже в дитинстві хлопчик сильно хворів, до
інших хвороб долучився коклюш. Василь не міг спати, задихався від кашлю. Тоді
мати брала його на руки і виносила вранці на берег гірського потоку. Там він
спав, а після обіду його водили до смерекового лісу. Українська природа не
тільки зцілила майбутнього письменника, але й визначила своєрідність творчого
доробку митця, що відбивається у нерозривному зв’язку автора з його рідним
краєм — Гуцульщиною. Загадкові й мальовничі Карпати, життя й духовна краса
українських горян, їхні звичаї, вірування – все це наповнює його творчість.
«...Ще з дитинства, —
а це, власне, тільки з дитинства й буває, — міфи й символи Гуцульщини ввійшли в
плоть і кров нашого поета. Поетика гуцульських обрядів, замовлянь, заклинань,
легенд, узвичаєнь, усього естетизованого, як мало де інде, побуту й поводження
— все це аспект світогляду, поважна частина Герасим’юкової свідомости й
образного скарбу, «велетенського дерева мови»...», – так про поета написав Іван Дзюба.
І хоча Герасим’юк багато років живе у Києві, та багато пише про гори, гуцульські ритми проникають навіть в «урбаністичні» твори поета.
Внуку і сину «українських буржуазних націоналістів» Василю Герасим’юку вдалося інтегруватися в офіційну радянську систему, здобути відповідальний статус редактора видавництва «Молодь», а згодом – видавництва «Дніпро». З 1994 року – він редактор і ведучий літературних передач на державній телерадіокомпанії, а з кінця 2010 року вів цикл авторських передач «Діалог» на телеканалі «Культура». Він уникав участі в політичних структурах як у пізні тоталітарні (не намагався, як дехто з його ровесників, задля кар’єрних міркувань поповнити собою лави комуністичної партії), так і в ранні «незалежницькі» часи, і зберігає за собою право на особисте ставлення до українських пострадянських перевтілень і перетворень. Авторитет Василя Герасим’юка в українських літературних колах – незаперечний, та помітний.
Писати Герасим’юк почав іще в шкільні роки. Його вірші, потрапивши на сторінки літературних журналів, швидко привернули увагу читачів. Поетові належать збірки «Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Діти трепети», «Осінні пси Карпат», «Серпень за старим стилем», «Поет у повітрі», «Була така земля», «Папороть», «Кров і легіт». За книжку вибраних творів «Поет у повітрі» Герасим’юк відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка, його вірші перекладено різними мовами світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар