27 серпня виповнюється 150 років від дня народження Теодора Драйзера (1871–1945) – відомого американського письменника і громадського діяча, чиїми творами вже понад сто років захоплюються читачі в усьому світі. Цікаві моменти його життя і творчості підготували до цієї дати працівники бібліотеки-філіалу №7.
Дитинство і юнацькі
роки, що пройшли в нестатках, стали для письменника школою життя. Драйзер зміг
лише рік провчитися в університеті, але саме тоді й пробудилася в нього любов
до літератури. Теодор рано почав працювати. Робота репортером у чиказькій
газеті дала широкі можливості по-справжньому пізнати життя своєї країни, це
було неабиякою школою для майбутнього письменника-реаліста. Драйзер працював у різних журналах – редагував, писав нариси, есе, нотатки,
опановуючи літературну майстерність.
Він відчував справжню прірву
між реальним життям і світом літератури, тому намагався писати про такі речі,
які якщо і влаштовували якісь журнали, то далеко не всі. Це стало причиною
того, що його шлях до здобуття визнання в літературі, коли став видавати
романи, був тернистий.
Після «Сестри Керрі»
перед Драйзером зачинились двері всіх редакцій. Голод, поневіряння, виснаження
– ось що чекало на нього як «нагорода» за правдивість. Втім, він продовжує
писати. Наступні романи «Дженні Гергардт» (1911) і «Геній» (1915) своєрідно
продовжують, розвивають, розширюють теми «Сестри Керрі», а головне – авторський
аналіз суспільства.
Остаточно утвердила
репутацію Драйзера як монументаліста, як письменника, наділеного почуттям
історизму, його «Трилогія бажання». Її складають романи «Фінансист» (1912),
«Титан» (1914), «Стоїк» (над романом письменник працював останній рік життя і
залишив його незавершеним).
За більш як століття
після появи друком «Фінансист» став не тільки класикою світової літератури, а й
настільною книгою для тих, хто працює у сфері фінансів і хоче зрозуміти
правила, за якими живе цей світ. Автор зосереджує увагу
на фінансовому механізмі: як створюється багатство, на що витрачаються людська
сила, енергія, розум та, врешті, все життя людини. Саме тому сторінки трилогії
присвячені описові фінансових операцій, подробиць і суті фінансових процесів.
Прототипом головного героя трилогії Френка Каупервуда став американський мільйонер Чарльз Тайсон Єркс, а її сюжет побудований на фактах його біографії, які письменник збирав і вивчав кілька років.
 |
| Американський мільйонер Чарльз Тайсон Єркс |
Крім того в романі
реальними особами є Марія Аделаїда Мур, дружина Єркса, в романі – дружина Френка
Алджернона Каупервуда, Емілі Грісбі (в книзі Береніс Флемінг) – останнє і
мабуть найсильніше кохання Єркса.
 |
| Марія Аделаїда Мур |
 |
| Емілі Грісбі |
Реальними є не тільки
люди, але і споруди, які є і нині. Це тюрьма Eastern State Penitentiary, де
відбував покарання як прототип так і головний герой (зараз це музей),
побудований Каупервудом (Єрксом) склеп (де захоронений мільйонер та його
дружина), а також Єркська обсерваторія в США, будівництво якої спонсував Каупервуд
(Єркс).
 |
| Тюрьма Eastern State Penitentiary (зараз музей) |
 |
| Склеп |
 |
| Єркська обсерваторія |
Зберігся до наших днів
навіть перший особняк Єркса, побудований поряд з будинком його батька. Хоча
виглядає він уже не так аристократично, адже цей район переважно заселяють
афро-американці, які на всю стіну будинку зробили величезне граффіті.
 |
| Перший особняк Єркса |
Вершиною творчості
Теодора Драйзера стала «Американська трагедія» (1925). Письменник надавав цій
книзі величезного значення. «… Це реально правдива історія про те, що життя
робить із особистістю, і як безсила особистість проти нього. Моєю метою було не
моралізувати – хай вибачить Бог, а дати, якщо можливо, тло і психологію
дійсності, які якщо не виправдовують, то якось пояснюють, як трапляються такі
вбивства, а вони трапляються в Америці з вражаючою частотою».
Як згадувала згодом дружина Драйзера Елен, його звинуватили в тому, що він просто копіює сюжети своїх трагедій, замість того, щоб їх створювати. На ці закиди письменник відповідав: «Ніхто не створює трагедії – їх створює життя. Письменники їх лише описують».
Немає коментарів:
Дописати коментар