Свідченням творчого зростання американського письменника Джона Стейнбека став роман «Грона гніву»

27 лютого виповнюється 120 років з дня народження відомого і популярного американського письменника Джона Стейнбека. Його творча спадщина складає 25 книг: 16 романів, 6 нехудожніх книг і кілька збірок оповідань, новел, сценарії, репортажі, листи. Слід зазначити, що в основу голлівудських фільмів лягли 17 творів Джона Стейнбека.

Нині книгами Джона Стейнбека зачитуються в усьому світі, його ім’я ставлять в один ряд з Хемінгуєм і Фолкнером. Про те, як він добився літературного визнання, розповідь працівників бібліотеки-філіалу №7.

Стейнбек вирішив стати письменником у 14-річному віці, коли начитавшись Джека Лондона, юнак почав складати свої розповіді. Він навіть висилав їх у журнали під вигаданими іменами без зворотної адреси і чекав на диво: «Звичайно, їх не друкували, бо редакції не могли зв'язатися зі мною... Цікаво, про що я думав у ті дні? Я найбільше боявся отримати відмову, але ще більше, що якусь із цих історій приймуть до друку», — згодом згадував письменник.

Навчання в університеті давалось тяжко, відмучившись довгих 6 років, покинув навчання. Але залишився вірним своїй мрії стати «великим письменником».

За своєю мрією Стейнбек вирушив до Нью-Йорка. Йому довелося йти працювати чорноробом, шофером, теслею, сторожем і навіть прибиральником. Але він ніколи не зраджував мрії і регулярно розсилав свої рукописи до різних видавництв.

Перші письменницькі спроби були невтішними, але Стейнбек не відмовлявся від своєї мрії і продовжував працювати на газетно-журнальній, репортерській ниві перш ніж звернутися до серйозної белетристики.

Він дебютував оповіданнями, опублікованими в університетському журналі «Спектейтор», а також невдалим романом «Золота чаша» (1929). Значно цікавішою виявилася його друга книга «Райські пасовища» (1932).

Широке визнання прийшло до Стейнбека після виходу його роману «Квартал Тортілья Флет» (1935), який став бестселером, а згодом цей твір навіть екранізували.

А свідченням творчого зростання Стейнбека став роман «Грона гніву» (1940), який став «книгою життя» письменника і був відзначений Пулітцерівською премією. 

Поставши на ґрунті особистих спостережень, живого знайомства Стейнбека з долею фермерів, зігнаних з рідної землі посухою і нужденністю, мігрантів, роман заслужено вважається одним із найуславленіших літературних творів XX ст. Він також є художнім пам'ятником цілої епохи в житті США, «буремних тридцятих».

Вихід книги став подією не лише літературного, а й суспільного характеру. Серйозна критика не скупилася на найвищі епітети, водночас фруктові магнати і багатії у Каліфорнії не приховували своєї ненависті до автора, називаючи його роман «пекельним витвором божевільного». Популярності «Грон гніву» сприяло й те, що відомий режисер Джон Форд створив за його мотивами фільм, який став одним із кінематографічних шедеврів. Роман було негайно перекладено багатьма мовами. Рецензенти одностайно відзначали видатні художні якості твору. Резонанс на книгу і в США, і за їх межами був настільки значним, що роман Стейнбека називали «Хатиною дядька Тома» сучасності».

Ставши після «Грон гніву» знаменитим, Стейнбек продовжував працювати, не зменшуючи продуктивності.

У 1962 р. Стейнбек «за реалістичне та поетичне обдарування, яке поєднується у його творах із тонким гумором і співчуттям до пригноблених» став лауреатом Нобелівської премії з літератури, здійснивши мрію стати відомим письменником.