четвер, 16 липня 2020 р.

Книга дає людині можливість піднятися над самим собою

      Так говорив Еміль Соломон Вільгельм Ерзог. Почувши це ім’я, мало хто здогадається, що це відомий французький письменник, літературознавець, історик, неперевершений майстер написання біографій відомих людей у формі роману – Андре Моруа. Цей творчий псевдонім письменника через деякий час (1947 рік) став його офіційним ім’ям.
Народився Андре Моруа 26 липня 1885 року поблизу Руану в сім'ї промисловця, закінчив там ліцей ім. Корнеля. Після закінчення навчання майбутній письменник став одним із керівників текстильної фабрики батька.
У Першу світову війну Моруа був офіцером зв’язку та перекладачем при Британському експедиційному корпусі, що дало матеріал для першого роману — «Мовчання полковника Брембла» (1918). Зразу ж після видання роману Моруа відчуває, що таке успіх, його зразу ж визнали навіть за межами рідної країни, тепло приймали у Великобританії і Америці.
Після закінчення війни місцем роботи Андре Моруа була редакція журналу «Круа-де-фе». Успіх першого роману надихає письменника професійно зайнятися літературою. Коли помер батько, Моруа продав фабрику і всі сили направив на створення літературних творів.
Згодом він вийшла трилогія із життя англійських романтиків: «Аріель, або Життя Шеллі» (1923), «Життя Дізраелі» (1927) та «Байрон» (1930), котра згодом була видана під спільною назвою «Романтична Англія». В цей же час Моруа випустив кілька романів: «Бернар Кене» (1926), «Мінливість кохання» (1928), «Родинне коло» (1932) та ін.
23 червня 1938 року за літературні заслуги Моруа вибрали в члени Французької академії.
Коли розпочалася Друга світова війна, уже на той час 54-річний письменник, записався добровольцем у діючу армію.
Після поразки Франції він переїхав у США, де працював в Університеті Канзасу викладачем, написав низку історичних та публіцистичних матеріалів.
В 1943 році Моруа разом із солдатами військ союзників попадає у Північну Африку. Тут раніше в еміграції він зустрічає свого друга, військового пілота, письменника Антуанаде Сент-Екзюпері.
Після повернення на батьківщину в 1946 році Моруа видав збірки новел, книгу «У пошуках Марселя Пруста» (1949), присвятив три книги французьким романтикам — «Лелія, або Життя Жорж Санд» (1952), «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго» (1955), «Три Дюма» (1957). В 1947 році з’являється «Історія Франції» – перша із серії книг про історію держав. Також Моруа звертався до історії Великобританії, США та інших країн.
На початку 50-х виходить зібрання творів Моруа, тексти займають 16 томів.
В ці ж роки публікуються витончені «Листи незнайомці» – справжній посібник для дівчат, книга, що надихає і дає відповіді на багато питань, у першу чергу про кохання. Поради, які Моруа давав таємничій Незнайомці, актуальні донині, а книга давно розібрана на цитати.
Передусім Андре Моруа — майстер біографічного жанру. Про успіх цих творів свідчать величезні наклади, численні нагороди, яких удостоєний письменник. Його приваблювали письменники-романтики та люди романтичної долі, а героями романів Моруа були люди різних національностей, об'єктом його дослідження — творчість не лише французьких, але й англійських, американських, російських письменників.
Критики й літературознавці, кажучи про біографічні книги Моруа, оперують різними поняттями: художня біографія, біографічний роман, романізована і навіть белетризована біографія. Останнє визначення письменник рішуче заперечував, стверджуючи, що у своїх працях він спирається виключно на факти, а документ стає у нього необхідною, органічною частиною книги. Його біографічні дослідження виникли на зламі історичного дослідження, літературознавчого аналізу та психологічного роману.
Завершила біографічний блок книга Моруа про Бальзака «Прометей, або Життя Бальзака» (1965). Автор створив її у рік свого 80-ліття.
 А творив він до останнього, буквально за декілька днів до смерті була поставлена остання крапка в мемуарах. Цей життєпис Моруа виходить у 1970 році, після смерті автора, під назвою «Мемуари». В ньому все закулісся його творчого життя, сцени зустрічей і неформальних бесід з політиками, філософами, письменниками.
Творчість Моруа воістину величезна — 200 книг, понад 1000 статей. Він був різножанровим письменником, з-під його пера виходили не тільки біографії великих людей, але і фантастичні новели, психологічні розповіді, романи, філософські есе, історичні праці, науково-популярні твори. Моруа був обраний почесним доктором Оксфордського і Единбурзького університетів, був Кавалером ордена Почесного легіону (1937). Вів письменник і досить активне громадське життя, входив в кілька громадських організацій, співпрацював з виданнями демократичного спрямування.

Немає коментарів:

Дописати коментар