четвер, 4 листопада 2021 р.

Будитель галицької національної свідомості

У літопис національного відродження у західних землях України середини ХІХ ст. золотими літерами вписане ім'я видатного письменника і громадсько-культурного діяча Маркіяна Шашкевича (1811 – 1843). 6 листопада виповнюється 210 років від дня його народження. З цієї нагоди працівники бібліотеки-філіалу № 7 підготували інформацію про славного сина Галицької землі.

Народився Маркіян Шашкевич 1811 року, в часи, коли народну мову можна було почути хіба що поміж селян. Єдиним джерелом хоча б мінімальної освіти на той час була церква, але і в ній послуговувалися церковнослов’янською у відправах. Проповіді ж виголошувалися польською мовою, що міцно вкоренилася в освіті та побуті еліти та інтелігенції.

Однак, в цей час Котляревський вже видав свою знамениту «Енеїду», Срезневський та Максимович заглибились у збір фольклору, починалося відродження слов’янських народів, звідусіль повіяло духом романтизму, захопленням народною творчістю, селянським побутом. Шашкевич також потрапляє під вплив цих нових ідей.

Маркіян вступає до Львівської семінарії і готується, як і його батько, і дідусь, стати священиком. Проте «надмірне вільнодумство» стало основним обґрунтування виключення Шашкевича із семінарії. Після смерті батька хлопець таки відновлює навчання. В семінарії Шашкевич знайомиться з іншими студентами, знаходить собі однодумців і разом з двома приятелями – Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем – засновує неформальний гурток «Руська трійця»

М. Шашкевич і його побратими прагнули з допомогою власних українознавчих досліджень, літературної творчості й друкованого слова рідною мовою сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної свідомості галичан як невід'ємної частини українського народу.

Результатом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії «Син Руси» (1833) і «Зоря» (1834), які через цензуру не побачили світ, а головне — виданий у Будапешті альманах «Русалка Дністровая» (1837), який вирішально вплинув на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.

Значення «Русалки Дністрової» недооцінити неможливо: альманах став першою для Галичини книгою народною мовою.

Поетична спадщина М. Шашкевича в кількісному відношенні невелика, але високо оцінена І. Франком та пізнішими дослідниками. Перший опублікований вірш Шашкевича «Голос галичан» з’явився в 1835 році Не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій («До милої», «Туга за минулим», «Думка»), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру («Руська мова», «Дайте руки», «Побратим», «Лиха доля» та ін.), також на історичні теми: «О Наливайку», «Болеслав Кривоустий», «Хмельницького обступлення Львова». Надзвичайної поетичної (пророчої) сили є його «Псалми Русланові».

Шашкевич помер на 32-ому році життя так ніким і не визнаний. Його могила 50 років була загубленою у глухому селі Новосілки (тут в останні роки життя працював парохом), аж поки його останки не знайшли і урочисто не перевезли до Львова.

На думку Кирила Студинського, Маркіян Шашкевич був «першим русином в Галичині, який проникнувся ідеєю національності». Значення Маркіяна Шашкевича як народного пророка («Будителя») Західної України співмірне з Тарасом Шевченком («Кобзарем») як національним пророком всієї України.

Немає коментарів:

Дописати коментар