Слово Леоніда Бразова потрібне і сьогодні

9 листопада виповнюється 105 років від дня народження Леоніда Петровича Бразова (1916—1997), українського письменника. Він належав до покоління фронтовиків. Це для нього було не просто визначенням, статусом, але і втіленням певних моральних критеріїв. Він був переконаний, що ті, хто боровся проти смерті, знають ціну й життю. Війна скалічила його фізично, але загартувала духовно і зробила письменником. Саме у фронтових газетах він писав статті, друкував поезії. Через помилку друкара, який загубив першу половину прізвища, Леонід Безобразов став Бразовим. Так з’явився творчий псевдонім, яким письменник і послугував в подальшій своїй літературній діяльності.

З 1945 року Леонід Бразов працював не тільки на ниві полтавської журналістики, але й писав оповідання, повісті, романи, нариси, п’єси. Коли через 20 років його прийняли до Спілки письменників СРСР, він повністю присвятив себе творчій роботі. Леонід Бразов написав понад 20 книжок прози, що видавалися великими накладами (загальний тираж його творів – майже мільйон примірників). Хоча він і писав про своїх сучасників, але і зараз його книги користуються популярністю, бо в них розповідається про звичайних простих людей, їх історії цікаві і повчальні і нагадують про невмирущі цінності, без яких не може жити ні суспільство, ні людина.

Слово Леоніда Бразова потрібне і сьогодні, бо воно увібрало в себе долі багатьох поколінь і часів. Проза Леоніда Бразова – це та література, яка сподобається кожному і яку можна схарактеризувати як «література для душі». Про щоб не писав митець, його твори випромінюють душевне тепло, вони зігріті добрим ставленням до людей. Це й не дивно, бо Леонід Бразов і сам був світлою і доброю людиною.

В книгозбірнях міста, в бібліотеці-філіалі № 7 в тому числі, є безцінний скарб творчої спадщини нашого земляка – зібрання його творів у 10 томах. 

Воно охоплює період від перших публікацій письменника у фронтових газетах до останніх творів. Тож є можливість повною мірою зануритись в минуле, майстерно описане Леонідом Бразовим, відчути те, чим жили й дихали наші співвітчизники.