8 листопада виповнюється 130 років з дня народження українського прозаїка Олеся Досвітнього (1891 – 1934). Він — автор кількох романів і повістей та збірок оповідань, належав до керівництва ВАПЛІТЕ, брав участь у численних літературних дискусіях. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 підготували інформацію про складне, насичене подіями життя письменника.
Олександр Федорович
Скрипаль (псевдонім – Олесь Досвітній) народився у містечку Вовчанськ на Харківщині,
був сьомою дитиною в сім’ї. Всього за два роки закінчив земську чотирирічну
школу, потім екстерном склав іспити й вступив на фізико-математичний факультет
Петербурзького університету (1912), звідки за поширення нелегальної літератури
невдовзі був виключений (1914).
Початок Першої світової війни докорінно змінює його життя – два роки служить писарем у штабі
Кавказького корпусу. За розповсюдження серед солдатів забороненої літератури та
антивоєнну діяльність суд засуджує О. Скрипаля до страти. Та за допомогою
вірних друзів йому вдається втекти й через деякий час емігрувати. Через Киргизію,
Китай, після виснажливих випробувань, дістається він до США.
Після революції Олександр
нарешті повертається в Україну й потрапляє у вир складних політичних подій, займається
нелегальною роботою. Незабаром і його, і дружину заарештовують й кидають до
варшавської в’язниці. У березні 1920 року заарештованих підпільників обміняли
на полонених польських магнатів і подружжя змогло повернутися до Києва. Згодом Олександр
Федорович переїхав до Харкова. Тут він займається журналістською роботою.
У 1920 р. вийшла перша
книга Олеся Досвітнього, що містила два оповідання — «Розкаяння» та «Чия віра
краща?». Потім письменник узявся за відтворення у різножанрових художніх творах
основних суспільних подій, свідком яких був у себе на Батьківщині, в Америці,
Японії, Китаї, Середній Азії, Галичині та Польщі.
У 1925 р. Олесь Досвітній побував у творчому відрядженні в Німеччині, Франції та
Чехословаччині. Враження від цієї поїздки лягли в основу збірки нарисів
«Нотатки мандрівника».
Оповідання Олеся Досвітнього відіграли позитивну роль у розвитку української новелістики. Проте
успіху письменник досяг саме в жанрі «великої» прози. Перший його
широкоформатний твір — «Американці», названий соціальним романом, став
одночасно й одним із перших зразків української «романної» прози.
Після виходу у 1927 р.
повістей «Алай» і «Гюлле», в яких Олесь Досвітній знову звернувся до східної «азіатської»
теми, вони були найпопулярнішими творами упродовж кількох років.
Життєвістю проблематики
відзначається роман «Нас було троє». Під пером Олеся Досвітнього народився один
із перших в українській літературі великих творів авантюрно-пригодницького
жанру на революційному матеріалі. Водночас письменник продемонстрував тут і
своє вміння відтворювати внутрішній світ героїв, їхні інтимні почуття.
В останньому романі
«Кварцит» (1932) Олесь Досвітній поєднує дві сюжетні лінії: зображення
письменницького середовища й паралельно — життя шахтарів Криворіжжя.
На початку тридцятих
почали посилюватися злісні нападки на О. Досвітнього, М. Хвильового та його
соратників по ВАПЛІТЕ. Олесь Досвітній був одним із найдіяльніших фундаторів
цієї організації, обстоював її позиції у пресі. У січні 1927 року його разом із
М. Хвильовим та М. Яловим було виключено з ВАПЛІТЕ і заарештовано. Наприкінці
1933 р. письменника було звинувачено у «приналежності до української
контрреволюційної організації, яка намагалася повалити радянську владу».
Олеся Досвітнього розстріляли 11 листопада 1934 року, одразу ж після судового вироку.
Немає коментарів:
Дописати коментар