18 липня виповнюється 210 років від дня народження англійського письменника Вільяма Мейкпіса Теккерея. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 підготували інформацію про його творчість, яка є однією із найяскравіших сторінок в історії світової культури. Її значення можна зрозуміти лише тоді, коли розглядати спадщину письменника як єдине ціле, до якого входить надзвичайне жанрове багатство: адже, крім романів, Теккерей писав комічні повісті, казки (схожі на пародійні «антиказки»), гуморески, скетчі, бурлескні поеми, балади, ліричні й альбомні вірші, переклади-переспіви (з П. Ж. Беранже, А. Шаміссо, Горація), пародії й автопародії, есе, лекції, серії малюнків з підписами, статті-огляди, хроніки, замітки, рецензії на живописні твори, історичні дослідження та ін.
У його житті було
багато захоплень. Ще будучи учнем, Теккерей захопився малюванням, довго мріяв
про кар'єру живописця, про що свідчить автобіографічний образ Клайва з роману
«Ньюкоми». Навчаючись у Кембриджському університеті, зацікавився філософськими
поглядами М. Монтеня та Д. Юма, стежив за політикою. Але розчарувавшись у
навчанні, Теккерей покинув університет і в 1830 році вирушив за кордон, де вів
життя вільного художника, у Парижі він навчався малювання у англійського
художника Бонінгтона.
Ілюструючи комічними малюнками книги античних
класиків, почав створювати віршовані та прозові пародії на своїх сучасників. У
1836 році вийшла перша книга — буклет «Флора і Зефір», збірник комічних
малюнків з підписами, у яких пародіювалися штампи тодішнього балету. Тоді ж
автор запропонував Чарльзу Діккенсу проілюструвати його «Записки Піквікського
клубу», але отримав відкоша. Це спонукало Теккерея до рішення відмовитися від
кар'єри художника-графіка. Він зайнявся літературною діяльністю і згодом став
створювати карикатурні ілюстрації уже до своїх романів.
До 1840-х років
Теккерей писав небагато, і його твори не користувалися особливим успіхом. У
1844 році письменник опублікував значний, але оцінений лише згодом роман
«Кар'єра Баррі Ліндона». Успіх приходить до автора після опублікування в
журналі «Панч» «Книги снобів» (1846-1847).
У 1848 році виходить у
світ одне з найзнаменитіших творів письменника — роман «Ярмарок суєти», у підзаголовку
автор поставив напис «Роман без героя».
Це був перший твір, яке письменник вперше підписав своїм справжнім ім'ям.
Цей твір дійсно було новаторським в прозі. Щомісяця в журналі друкувалися нові
глави роману, тому завданням письменника було розтягнути його на довгий час, а
закінчити довільно. В результаті автор створює кілька головних героїв, навколо
яких відбуваються різного роду події. Після цього Теккерей отримує
визнання відомих письменників того часу, стає знаменитий, вступивши в
конкуренцію з іншим улюбленцем читаючої публіки — Чарльзом Діккенсом.
Відкрите суперництво
двох великих англійських письменників-реалістів навіть переросло у справжню
сварку між ними, незважаючи на те, що між їхніми сім'ями існували дружні
стосунки. Проте у творчій суперечці двох різних художніх манер, по суті,
вигравали обидва письменники. Діккенс завжди залишався набагато популярнішим
автором, зате Теккерей мав більший успіх серед читачів-інтелектуалів. Як
афористично зауважив один із них, «молодь у ті часи розмовляла мовою Діккенса,
а думала мовою Теккерея».
Узимку 1854 року
Теккерей тяжко захворів, і відтоді його здоров'я, яке ніколи не було надто
міцним, швидко погіршувалося. Але він все ще знаходив у собі сили для праці: написав
цикл лекцій «Чотири Георги» (1855), створив свою єдину п'єсу — комедію «Вовки і
ягнятко», яку у 1861 pоці переробив у повість «Удівець Ловел».
Інтерес письменника до
Сполучених Штатів, їхньої історії матеріалізувався у романі «Вірґінці» (1858—1859).
Невдалим виявився останній завершений роман Теккерея «Філіпп» (1861—1862), який
став переспівом «Пенденніса». Зате дуже великий успіх мав журнал «Корнґілл
меґезін», редактором якого був Теккерей у 1860 - 1862 pоках і де він публікував
свої останні есе під рубрикою «Нотатки з манівців».
У 1863 pоці письменник
розпочав роботу над історико-пригодницьким романом «Дені Дюваль», який Теккерею
не дозволила закінчити смерть. У некролозі Діккенс назвав цей роман «найкращим
твором» Теккерея.
Немає коментарів:
Дописати коментар